Beelink i68 TV Box 4K

Якось я трохи запізнився з оглядом цієї ТВ-приставки: то одне, то інше, але ось нарешті дійшли руки й до неї. Загалом зараз мене більше цікавлять мінікомп’ютери з новим Atom Cherry Trail під керуванням Windows, але я все одно поглядаю в бік їхнього найближчого конкурента — ТВ-приставок на Android.
Загалом класика: огляд зовні й усередині, кілька тестів і висновки. Кому цікаво — заходьте :)

За цей огляд я брався кілька разів, але щось він у мене «не йшов». Не знаю чому: може, шосте чуття, а може, ще щось.
Зрештою взявся й пишу. Не знаю, чи буде він корисним, адже зараз у магазині замість цієї приставки пропонують її нову модифікацію з гігабітним дротовим підключенням. Але не думаю, що між ними є принципова різниця, тож усе-таки опишу те, що отримав я.

Для початку кілька фото розпакування. Навряд чи більшості вони будуть особливо цікаві, тому сховаю їх під спойлер.

Комплектація найзвичайнісінька. У комплекті є мінімум необхідного для підключення.
1. ТВ-приставка
2. Блок живлення
3. Кабель HDMI
4. Кабель MicroUSB-USB OTG
5. Пульт дистанційного керування
6. Інструкція.


Інструкція найпростіша: коротко англійською описано, що куди підключати, а також перше ввімкнення приставки.
Трохи розвеселив напис MicroSD в описі слотів і роз’ємів, але про це трохи нижче.


А от пульт керування приємно здивував. Чесно кажучи, я вже трохи втомився від пультів зі 100500 кнопками, тому сприйняв такий мінімалістичний дизайн дуже позитивно. У руці лежить чудово, користуватися зручно.
Пульт лише інфрачервоний, радіоканалу в ньому немає, функція аеромиші також відсутня.


Пульт має лише найнеобхідніший мінімум кнопок:
Увімкнення/вимкнення
Додому, перехід на «робочий стіл»
Кнопки вгору/вниз, ліворуч/праворуч.
Кнопка зі стрілкою курсора вмикає режим віртуальної «миші» — керування курсором за допомогою кнопок, описаних вище.
ОК — Enter
Кнопка переходу до списку програм і повернення до попереднього меню.
Кнопки зменшення/збільшення гучності.

Пульт живиться від двох батарейок AAA, кришка відсіку має додаткову засувку.


У комплект поклали найзвичайнісінькі кабель HDMI і перехідник OTG. Фільтрів немає, але під час перевірки проблем не виникло — цілком можна користуватися.


Комплектний блок живлення сподобався, особливо потішила зручна конструкція перехідника під наш тип вилки: користуватися зручно, контакт чудовий.
Під час роботи блок живлення нагрівається слабо, що опосередковано свідчить про те, що можна підключити зовнішній жорсткий диск на 2,5 дюйма й не хвилюватися.


Ну от, нарешті дістався я і до самої приставки, або ТВ-бокса — кому як зручніше.
На вигляд це просто чорна квадратна коробочка: в одному кутку є напис I68, в іншому (його майже не видно) — IONE.
Якщо дивитися спереду зліва, то взагалі більше немає жодних розпізнавальних знаків, що це таке, — просто чорна стильна акуратна коробочка.
Я вже якось писав у своїх оглядах, що дуже люблю, коли на пристрої мало кнопок/світлодіодів/роз’ємів, як то кажуть, — краса в простоті.


А от праворуч і ззаду виробник постарався й наліпив купу роз’ємів.
Отже, цей бокс має:
На правому боці
Роз’єм для SD-карти (пам’ятаєте, я писав, що в інструкції вказали microSD). Чесно кажучи, цей роз’єм мене трохи здивував. Не пам’ятаю, щоб такий роз’єм був хоч у якомусь пристрої, який я оглядав. Ні, по-своєму це зручно: можна вставити і SD, і MicroSD через перехідник, але незвично, це факт.
Над слотом для карти пам’яті розташовані два вентиляційні отвори, не переплутайте зі слотом для карти пам’яті :) Не знаю, наскільки вони допомагають, але на попередніх Android-боксах вони теж були — може, данина традиції?
Праворуч розташована пара повнорозмірних USB-роз’ємів, їх встановили вертикально. По-своєму це зручно: можна під’єднати широкі USB-пристрої. Річ у тім, що іноді USB-пристрої не відповідають стандарту й не влізають у горизонтально розташовані роз’єми.
Поруч із великими роз’ємами непомітно прилаштувався MicroUSB, який використовують або з перехідником для під’єднання стандартних пристроїв, або для оновлення прошивки під час підключення до комп’ютера.

На задній панелі
Тут список буде трохи довшим.
Спочатку йде кнопка ввімкнення (і, звісно, вимкнення).
Далі — роз’єм для підключення блока живлення. Для цього виробник використав стандартний роз’єм 5.5/2.1 мм. Це дуже вдалий вибір з погляду надійності підключення та заміни штекера, але дуже невдалий з погляду безпеки, адже такий роз’єм є і в блоків живлення на 12 Вольт.
Також ззаду встановлено третій повнорозмірний USB-роз’єм.
Підключити цей бокс до монітора чи телевізора можна лише одним способом — за допомогою HDMI-кабелю. Аналогового виходу (ані аудіо, ані відео) немає. З одного боку, виробник прибрав доволі архаїчний у цифрову епоху роз’єм. З іншого — позбавив можливості підключити акустику аналоговим способом, а іноді це буває зручно.
За HDMI розташований роз’єм для підключення до локальної мережі за допомогою кабелю. Кабель — це добре, кабель — це надійно: навіть якщо Wi-Fi заглухне, кабель працюватиме.
Праворуч встановлено ще один доволі архаїчний роз’єм — S/PDIF, через нього можна вивести звук на ресивер.
Ну і завершує список маленький скромний отвір, за яким розташована кнопка скидання (ну куди ж без неї)


Пластик передньої панелі трохи прозорий, за ним встановлено фотоприймач для пульта й світлодіод індикації режиму роботи.
Коли підключаєш живлення до бокса, світлодіод не світиться; у ввімкненому стані він синій, у режимі сну (кнопка живлення на пульті) — червоний, але червоний світить так тьмяно, що його навіть не вдалося нормально сфотографувати. Насправді це навіть добре — вночі не дратуватиме яскравим світлом.


Дно плоске, є чотири гумові ніжки, які трохи ковзають по гладкому столу.
Знизу також зробили вентиляційні отвори, але, як на мене, вони надто малого діаметра.


Після зовнішнього огляду я вирішив перейти до внутрішнього, але про всяк випадок спочатку перевірив, чи працює бокс, а то мало що :)
Так, усе працює, Android запустився, можна спокійно вимикати й розбирати.


Першою перешкодою стали гумові ніжки — приклеїли їх явно на совість.
У процесі одну навіть трохи підрізав (ніж пішов трохи не туди).


Розібравшись із ніжками, я перейшов до засувок, адже корпус зібраний не лише на саморізи, а й на купу засувок.
Передні й бічні відкрилися без проблем, а задні зламалися. Ззаду стик верхньої та нижньої частин нерівний, тому відкривати було не дуже зручно.
Але дві зламані засувки ніяк не вплинули на міцність конструкції після складання. Як на мене, вистачило б і самих саморізів.


На перший погляд начинка дуже нагадала мені MXIII.
Хоча чому «нагадала» — частина компонентів ідентична тим, що встановлені в MXIII, але не забігатимемо наперед, усе по порядку.
На вигляд усе акуратно, є радіатор для охолодження процесора, добре видно великий слот для SD-карти.


Плату прикручено кількома дрібними саморізами, відкрутимо й їх.


Знизу корпусу є досить масивна металева пластина, причому явно не перша-ліпша, а штампована саме під корпус, адже в корпусі навіть передбачені місця для її встановлення.
Але все перелічене вище виглядає дещо дивно, адже теплопровідна гумка, через яку тепло від нижнього боку друкованої плати (точніше, від нижнього боку процесора) передається металу, контактує з ним лише невеликою частиною своєї поверхні.
Таке враження, що спочатку планувалося розмістити процесор ближче до передньої частини боксу, але потім розробники щось переінакшили, змістили його назад, і він перестав потрапляти на пластину.
Насправді перегрівання під час тестів я не виявив, але «осад залишився», адже можна було зробити краще, просто змістивши пластину.


На нижньому боці друкованої плати розмістили лише пасивні компоненти — резистори й конденсатори.
Також є наклейка із серійним номером плати та зазначенням, що встановлено 2 ГБ ОЗП і 8 ГБ флешпам’яті. Ну й інформація про модель — RK68B, ще трохи — і вийшов би РК86 :)
Ця назва дуже схожа на Tronsmart Orion R68, але там плата помітно відрізняється: принаймні мікросхеми ОЗП перенесені на нижній бік плати.


Задній бік, але вже без задньої кришки; праворуч видно кнопку скидання, яка ховалася за маленьким отвором. У попередніх ТВ-боксах вона була за аудіороз’ємом 3,5 мм, але оскільки тут його немає, кнопку розмістили окремо.


Розгляньмо ближче, яку електроніку використали в цій версії ТВ-боксу.
Більшість компонентів і вузлів застосовано так само, як і в попередніх моделях, але є й деякі відмінності — про них далі.
1. WiFi зібрано з використанням уже добре відомого читачам модуля AP6330.
Загалом, згідно з даташитом, повна назва — WiFi+Bluetooth 4.0(HS)+FM Rx, і він може працювати на частотах 2.4 і 5.0 ГГц. Але оскільки поблизу в мене немає точок доступу в діапазоні 5 ГГц, доведеться просто повірити виробникові «на слово».
2. Використано друковану антену; причому вже не вперше помічаю, що на антенах часто нанесено номер моделі боксу. Припускаю, що їх розраховують саме під конкретну модель корпусу й WiFi-модуля.
Тестів із цифрами я не проводив, бо звик оцінювати все відносно чогось, але скажу, що чутливість WiFi у цього боксу нижча, ніж у MXIII-G. Не в рази, але помітно. На моєму робочому столі, за кількома бетонними стінами (щонайменше одна несуча й дві міжкімнатні), зв’язок працював на межі.
3. А ось ця мікросхема мені невідома — не знайшов інформації про неї навіть в інтернеті. Крім того, на одному із закордонних форумів людина також зайшла в глухий кут, намагаючись її ідентифікувати.
Функціонально це контролер дротового підключення до Ethernet і, судячи з усього, на 100 Мбіт.
Пізніше підказали, що це Texas Instruments DP83848 Single Port 10/100 Mb/s Ethernet Transceiver
4. Цього разу виробник не став використовувати спеціалізований багатоканальний контролер живлення, а обійшовся купою дрібних. На фото, ймовірно, вузол живлення процесора й пам’яті.


1, 2. Ще мікросхеми, відповідальні за «правильне живлення» боксу. Наскільки я зміг розгледіти, тут також застосовано захист від перенапруги, який був у MXIII. Тільки додали ще компонентів. Це захист від того самого випадкового підключення блока живлення на 12 В замість 5.
3, 4. Флешпам’ять і ОЗП — ті самі мікросхеми й від тих самих виробників, що й у MXIII. Як я розумію, виробникові дешевше використовувати однакову «начинку» в усіх пристроях.


1. На платі виявилася ще одна нова мікросхема — окремий годинник реального часу, AT8563, але, на жаль, батарейки всередині немає, тому після вимкнення час скидається :( Знайшов навіть те, з чого, ймовірно, скопіювали цей таймер, — PCF8563. Власне, спочатку його не планували підключати до батареї, але, судячи з даташита, мікросхема споживає мало струму в неактивному режимі, тож можна подумати про автономне живлення.
2. Ну, цього «товариша» ми вже знаємо за купою боксів, причому навіть із різними ОС. Це звичайний чотирипортовий USB HUB. До речі, на платі є місце для USB-пристрою, контакти цього хаба виведені й туди, тож можна відносно легко організувати четвертий USB-роз'єм.


Не оминув увагою і процесор, який розташований під радіатором, а до того ж ще й під шаром термопасти :)


У цьому ТВ-боксі використано процесор RK3368 виробництва Rockchip, що в приблизному перекладі означає «кам'яний чип». Ну, «камінь» він і є «камінь» :)))


Гаразд, ставимо радіатор на місце, попередньо нанісши нову термопасту, збираємо все докупи й переходимо до тестування встановленого ПЗ.


Після завантаження побачив ось такий «робочий стіл». Нагадаю, що маємо справу з Android 5.1
Я б сказав, що якось аж надто скромно.


Спочатку в ТВ-боксі вже встановлено чимало програм. Частину цілком можна було й не встановлювати, але що дали, те й маємо.
З основного — Kodi та YouTube, решту сприймаю радше як додаткові.


Трохи про меню налаштувань: його помітно переробили порівняно з попередніми версіями Android.
Суть, звісно, залишилася та сама, але користуватися стало зручніше (як на мене). Точніше, зручнішою стала навігація, особливо за допомогою пульта.
Оскільки скриншотів досить багато, сховаю їх під спойлер.

Перше, що впало в око, — чорна рамка по периметру зображення, хоча монітор повідомляв, що все гаразд: 1920х1080.
Таке я зустрічав ще багато років тому, коли налаштовував підключення аналогового телевізора до виходу відеокарти, але згодом цю проблему вирішили, і я забув про неї на багато років.
Рамка була в усіх режимах роботи: і під час відтворення відео, і коли було просто відкрито застосунок, і на робочому столі.


Щоб перевірити, що ж я все-таки отримую на виході, я запустив тест правильності виведення відео FullHD і, звісно ж, отримав те, про що й думав.
У налаштуваннях було встановлено 1920х1080, але це значення вписувалося в екран меншого розміру, тож про виведення піксель у піксель годі було й мріяти.


Коли я лазив по всіляких меню налаштувань, то помітив можливість вручну підігнати зображення під екран. Оскільки інших варіантів у мене не було (перебирання роздільностей результату не дало, тож я повернув режим Авто), вирішив спробувати.
По периметру видно червоний прямокутник. Кнопками збільшення по горизонталі й вертикалі я розширив зображення до розміру, за якого червоний прямокутник опинився по периметру екрана монітора.
До речі, треба зауважити, що регулювання досить грубе. Я боявся, що доведеться зробити купу ітерацій, перш ніж досягну потрібного результату, але насправді все регулювання звелося до трьох кроків угору по вертикалі й трьох по горизонталі.


Коли я запустив тест удруге, все було ідеально: зображення виводилося піксель у піксель.
Мені незрозуміло, чому спочатку зображення не вписувалося в екран повністю. Я б зрозумів, якби зображення виводилося через аналоговий вихід, але ж у цифровому режимі можна видавати фіксовану роздільність, що відповідає штатній роздільності монітора. Все-таки XXI століття.


Перш ніж перейти до тестів, спочатку треба було встановити відповідні застосунки. Я встановлював їх за допомогою вбудованого провідника.
Трохи здивувала наявність пункту SATA, хоч він і неактивний. Наскільки я розумію, ПЗ універсальне, і, можливо, будуть версії з жорстким диском.
На знімку екрана видно підключення до одного з моїх домашніх комп’ютерів. Підключився й отримав доступ до файлів я з пів оберту — просто вибрав IP-адресу свого комп’ютера. Порадувало :)


Ну а тепер можна перейти до тестів.
Спочатку я планував викласти ще й якісь ігрові тести, але реальність виявилася дещо іншою, і ігрові тести не знадобилися. Та якщо комусь цікаво подивитися на продуктивність саме в іграх, пишіть, що саме цікавить, — скачаю й перевірю.

Почати я вирішив із отримання докладнішої інформації про те, що тестуватимемо. Для цього використав дуже відому програму CPU-Z.
Програма показала, що в боксі використовується восьмиядерний процесор. Заодно я побачив регулювання частоти процесора в дії, але, як я зрозумів, частота змінюється не для всього процесора загалом і не окремо для кожного ядра, а вибирається для групи з чотирьох ядер.




Трохи докладнішої інформації від CPU-Z.
На жаль, повних прав доступу (ROOT) у боксі немає — принаймні, так вважає CPU-Z, і я схильний їй вірити. Але поки я встановлював різне ПЗ, це не спричинило жодних труднощів.

Програма знову вважає, що роздільність становить 1920х1008, а не 1920х1080. Мабуть, вона якось по-своєму віднімає 72 пікселі, на які припадає нижня панель Android, хоча у версії 5.1 цієї панелі немає. Нижче вказано роздільність 1280х672dp — не плутайте це з інтерполяцією, це роздільність, але в інших одиницях вимірювання.
У будь-якому разі вище було доведено, що зображення коректно виводиться в режимі 1920х1080, тож залишимо це на совісті програми :)


Окрім своєрідної інформації про роздільність, на наступній вкладці я побачив інформацію про акумулятор, якого тут немає. Причому бокс вважає, що напруга на акумуляторі становить 3мВ, він заряджений на 50% і перебуває в нормальному стані. Смішно :)
Ну а температура 2.6 градуса — це взагалі чудово. Ні, у мене вдома тепліше :))))


Ось і дістався я нарешті до тестів. Почати вирішив із тесту, якого не бачив в інших оглядах цього бокса. Не знаю чому, але це так.
Оскільки такі бокси використовують переважно як ігрові або мультимедійні, я вирішив перевірити, як у нього з підтримкою різних відеоформатів.
Для перевірки використовувався AnTuTu Video Tester 3.0


І тут на мене чекало навіть не стільки розчарування, скільки здивування. Бокс показав дуже дивні результати. Якщо бокс із попереднього огляду зміг відтворити всі відеоформати, то в цього результат гірший: нормально пройшли тест лише 22 формати, 2 пройшли частково, а 6 узагалі не пройшли тест.


Про всяк випадок я зробив знімки екрана розширеного звіту програми про роботу з відеофайлами.

Після тесту відео я перейшов до тестування продуктивності за допомогою синтетичних тестів.
Почав з AnTuTu версії 5.1
Тест проведено ще до оновлення програми, тому модель




Потім я згадав, що мене якось просили провести тест зі справжніми зайцями, ну або, спрощено кажучи, Antutu X, але скільки я не намагався, запустити програму не вдавалося.
Точніше, програма встановлювалася, запускалася, але відразу просила оновлення. Без оновлення працювати не хотіла, а після оновлення це вже була версія 5.7 :(
Я провів пару тестів (так уже вийшло в процесі оновлень): один у версії 5.7, другий — 5.7.1, і в усіх трьох (першим був 5.1) отримав різні результати.
5.1 без інформації про бокс — 34164
5.7 — 37977
5.7.1 — 36119
Який із результатів вважати правильним, сказати не можу, але можу сказати, що результат мене дещо засмутив: попередній бокс MXIII-G у 5.7 набрав 41842, хоча i68 від початку позиціонується як потужніший.




Далі був тест 3dmark: результат 5096 проти 8053 у MXIII-G




Після цього я запустив синтетичний тест швидкості роботи в різних застосунках.
Це був єдиний тест, у якому i68 відігрався перед MXIII-G: 3983 у i68 і 2937 у MXIII-G.




Результати мене дуже здивували й засмутили. Я очікував продуктивності вищої, ніж у MXIII-G. Чому в останньому тесті результат виявився кращим, теж залишилося загадкою, адже, запускаючи його, я думав, що результат буде пропорційним попереднім.
Звісно, результати можна списати на те, що MXIII-G працював під керуванням Android 4.4, а i68 — 5.1, але чому така різниця?

Для наочності зняв відео (вибачте, що з рук) із фрагментом тестового 4к-відеоролика. На MXIII-G цей ролик відтворювався чудово, відтворення з флешки, потік 100Мбіт.


Власне, після цих тестів я вирішив не проводити ігрових тестів, а обмежитися тим, що є.
Не бачу особливого сенсу описувати штатні програми, адже Kodi, мабуть, уже знають усі, і нічого нового я не скажу. Але все-таки встановив те, що було цікаво мені, — це Торрент ТВ.


Проблем не виявилося, усе працювало просто чудово, але я використовував дротове підключення до інтернету.


Оскільки я зіткнувся з деякими проблемами з продуктивністю, менеджер, з яким я співпрацюю, запропонував мені останню прошивку, яку я й установив. Я виклав її на Яндекс диск, версія прошивки I68_102L1101.

Результати тестів — під спойлером.

Отже, що можна сказати.
До апаратної частини в мене особливих претензій не було, як, утім, і до зовнішнього вигляду — усе чудово.
Зручний пульт, акуратна конструкція, плату виготовлено якісно. Та й загалом до Beelink раніше особливих нарікань щодо складання не було.

Але програмна частина цього разу справила протилежне враження.
Так і не зміг зрозуміти, як MXIII-G за нижчої ціни виявився кращим за I68.
Можу грішити лише на Android версії 5 проти 4 у MXIII. Звісно, я не можу на 100% виключити апаратні проблеми, але перегрівання не було, компоненти майже всі ті самі, що й у MXIII (зрозуміло, за винятком процесора).
Але ще більше мені незрозумілі підгальмовування під час відтворення відео 4к. Не те щоб це було для мене важливо — мені й дивитися 4к ніде, але якось дивно.

Я дуже сподіваюся, що все це виправлено в гігабітній версії цієї ТВ-приставки. Перепрошую, що не встиг написати цей огляд раніше :(

Оскільки цю ТВ-приставку знято з продажу, посилання на магазин веде на сторінку з іншими моделями ТВ-приставок Beelink.

Сподіваюся, огляд усе-таки буде корисним, хоча б завдяки новій версії прошивки.

Товар надано магазином для написання огляду.