Milwaukee Electric Tool 2607-22CT M18 Hammer Drill Kit

Я вже робив огляд пари недорогих шурупокрутів, і в коментарях мені розповіли, що краще користуватися продукцією перевірених фірм.
Що ж, цього разу покажу товар із протилежної категорії — інструмент однієї з найвідоміших фірм у США, та й у нас досить відомої, — Milwaukee.

Взагалі, строго кажучи, цей шурупокрут радше належить до класу акумуляторних дрилів, адже вміє не лише закручувати шурупи, а й свердлити, причому в ударному режимі.
Власне, тому цей клас інструментів і називають Hammer Drill.

Не питайте, як я купив його в магазині Amazon: купував не я особисто, а знайомий на моє прохання, але конкретного продавця обирав я. Крім того, у мене вдома лежить ще один інструмент цієї фірми, а ще один уже в дорозі до мене, тож це не останній огляд інструменту від цієї фірми. Сподіваюся, буде цікаво.

Для початку — чому Milwaukee.
По-перше, мені подобається поєднання червоного й чорного кольорів. Жартую, звісно :)
Просто мені подобається якісний інструмент. Спочатку думав купити Metabo: я вже користуюся їхнім шурупокрутом, і він служить мені вірою і правдою вже років 8.
Альтернативою був Bosch, але останнім часом якість їхньої продукції подобається мені дедалі менше.

Milwaukee привернула мою увагу тим, що пропонує дуже широкий вибір сумісних пристроїв: можна купити один комплект, а потім за потреби докуповувати «тушки» різних інструментів, використовуючи спільні для всіх зарядний пристрій та акумулятори.
Крім того, почитавши різні форуми, я дійшов висновку, що з якістю в неї теж усе гаразд. Ну і зрештою реклама зробила своє — я хотів купити саме Milwaukee.

Мій вибір припав на три інструменти цієї фірми: два належать до серії М18, а один — до М12, але планую докупити до другого пару.

Про решту інструментів розповім іншим разом, а сьогодні — розповідь про шурупокрут-дриль 2607-22CT. Таке маркування має інструмент, який продається у США. У нас той самий інструмент продається вже під іншим маркуванням, і хоча суті це особливо не змінює, я хотів саме той, що продається в Америці.

Почну з валізи (язик не повертається сказати — валізки).
Великий червоний кейс із фірмовим написом. Спереду є отвір, щоб замкнути його на навісний замок — іноді це актуально.
Засувки, що закривають кейс, металеві.


У кейса нормальні петлі, а не литі — ще один плюс на користь Milwaukee. Ящик справді міцний.


Інструмент цієї фірми продається в різних комплектаціях. Наприклад, можна купити лише сам інструмент.
Також можна купити все необхідне до інструмента — кейс, акумулятор, зарядний пристрій, витратні матеріали й аксесуари.
А ще продаються набори, наприклад сумка + пара інструментів + пара акумуляторів + зарядний пристрій або кейс + шурупокрут + дриль + акумулятор.
Я ж обрав варіант: кейс + дриль + два акумулятори + зарядний пристрій.

Додатковий акумулятор вкладається у свою комірку в кейсі. Комірка зроблена так, що в неї можна покласти будь-який акумуляторний блок із тих, що випускаються.
Під час перенесення в кейсі нічого не бовтається й не бряжчить — усе лежить щільно.


У комплект поклали дві інструкції та рекламну брошуру. Одна інструкція до шурупокрута, друга — до зарядного пристрою. Особливої користі від інструкцій немає, адже вони повністю англійською мовою, хоча було б дивно очікувати чогось іншого :)


На одному із сайтів я знайшов опис технічних характеристик російською мовою.


У брошурі показано чималу частину всього, що сумісне із системою М18.


Взагалі, різноманіття продукції, яку випускає ця фірма, вражає. Крім різних шурупокрутів, пил, перфораторів і ножиць, вона виробляє ліхтарі, радіоприймачі й навіть куртки з підігрівом. І все це також сумісне з тими самими акумуляторами.
Щоправда, у куртці використовується акумулятор серії М12, але, здається, існує адаптер для акумуляторів серії М18.



Невелике відео на цю тему

Але повернімося до огляду інструмента.
У комплекті був зарядний пристрій, вилка, звісно, з плоскими штирями, розрахована на американські розетки.


На зарядному пристрої наведено чимало інформації, переважно про безпеку, але є й технічні характеристики.
Вхідна напруга — 120 В, 60 Гц, вихідна напруга — 12–18 В, струм — 3 А.
Я якось не засікав, скільки триває заряджання, але на око акумулятор ємністю 1500 мА·год заряджається хвилин за 40.


Зарядний пристрій універсальний, підтримує акумулятори серій M12 і M18. Не стверджуватиму напевно, бо не можу перевірити, але, за ідеєю, він має вміти заряджати обидва типи акумуляторів одночасно.
Зарядний пристрій, що йде в комплекті з інструментом серії M12, уміє заряджати лише цей тип батарей.


Цей зарядний пристрій можна повісити на стіну — для цього знизу є спеціальні отвори, причому на корпусі навіть указано відстань між їхніми центрами. Дрібниця, а приємно.


Зазвичай я розбираю різні пристрої, щоб зазирнути всередину, але цього разу була ще й практична мета. Зарядний пристрій розрахований на 120 В, а в наших розетках, як відомо, майже вдвічі більше, тож його треба переробити.
Переробка дуже проста, і за бажання її можна виконати навіть без паяльника, але про це розповім пізніше, а поки зазирнімо всередину.


Якість виготовлення на дуже високому рівні. Насамперед впало в око, що конденсатори для придушення перешкод не лише правильного типу, а й з'єднані послідовно попарно — для підвищення безпеки. Крім того, як я згодом з'ясував, таких пар дві: друга розташована з іншого боку трансформатора й під'єднана до іншого полюса вхідного конденсатора.
Трансформатор доволі великий, на вигляд близько 80–90 Вт, що також свідчить на користь того, що, найімовірніше, підтримується одночасне заряджання обох типів акумуляторів.


На вході встановлено мережевий фільтр, захисний варистор, термістор і запобіжник — усе як у підручнику.
Ємність вхідних конденсаторів становить 220 мкФ, але оскільки вони з'єднані послідовно, виходить 110 мкФ — для потужності цього пристрою із запасом.


Місця паяння проводів до плати додатково зафіксовані клеєм.


Паяння акуратне, хоча, мабуть, усе ж причеплюся. Плату виготовлено з гетинаксу, а не зі склотекстоліту — тут заощадили.


Недалеко від випрямного діода розташовані транзистори, які, ймовірно, комутують подавання струму на акумулятори…
Усім керує «багатоніжка», але даних про неї немає. До того ж уся плата вкрита захисним лаком, що додає надійності й безпеки.


Перейдемо до переробки зарядного пристрою для роботи в нашій електромережі.
Загалом зарядний пристрій живиться від такої самої напруги, як і в нас, але отримує її множенням вхідних 120 В.
Якщо під'єднати його без переробки, то в найпростішому випадку просто згорять запобіжник і захисний варистор, а в складнішому — ШІМ-контролер і конденсатори.
До речі, судячи з трасування друкованої плати, встановлено мікросхему типу TOP244-250.

Наша мета — вимкнути множення вхідної напруги. Для цього спочатку треба перерізати доріжку, що з'єднує середню точку вхідних конденсаторів з одним із виводів діодного моста, під'єднаного до входу.
Потім треба випаяти варистор на вході, оскільки він розрахований на змінну напругу 190 В (маркування 271 = 270 В амплітудного значення).
Можна просто вирвати його, але краще замінити на варистор, що відповідає нашим електромережам: на 430 або 470 В, з маркуванням 431 або 471, діаметром 10 мм.


Перевіряємо роботу зарядного пристрою. Поки що я можу використати лише один акумулятор, але для перевірки цього більш ніж достатньо. Під час заряджання світиться червоний світлодіод, а коли акумулятор повністю заряджений — зелений.
Під час заряджання на акумуляторі вмикається індикація рівня заряду, тож можна приблизно зрозуміти, скільки ще залишилося.


Окрім такого зарядного пристрою, акумулятори можна заряджати навіть за допомогою ось такого «будівельного» радіоприймача :)


Як я писав вище, у комплекті було два акумулятори. Заявлена ємність кожного — 1.5А·год.


1.5 А·год — це найменший акумулятор у лінійці M18, є моделі на 2, 3, 4, 6 і навіть 9 А·год.
Крім того, є інформація (щоправда, посилання на неї я не знайшов), що деякі інструменти визначають, який акумулятор до них під’єднано, і регулюють потужність залежно від його ємності.
Наприклад, із потужнішим акумулятором перфоратор може працювати на більшій потужності, а якщо акумулятор невеликий, потужність автоматично знижується, щоб не вивести його з ладу.


Рекламне відео про серію M18 — 9 А·год

Нижню частину корпусу акумулятора захищає гумове покриття.
Клем 5: три силові (заряджання/розряджання/загальна) і, ймовірно, пара інформаційних.


Зверху також є індикатор рівня заряду з чотирьох світлодіодів. Коли акумулятор повністю розряджений, перший світлодіод блимає. Індикатор вмикається на кілька секунд після натискання кнопки праворуч.


З низки причин у мене виникли певні сумніви щодо оригінальності цього акумулятора, але висловлю їх в іншому огляді.
Поки що скажу лише, що на ньому вказано напругу акумулятора, а також його ємність — 27 Вт·год.
Маса акумуляторного блока — 427 грамів. Скажімо так, чимало, особливо з огляду на те, що це найменший акумулятор у лінійці.


Звісно ж, зазираємо всередину.
А всередині я виявив п’ять акумуляторів формату 18650 з маркуванням Samsung INR18650-15M. Судячи з даташита, їхня ємність становить 1450–1500 мА·год, максимальний тривалий струм — 25 А.
Акумулятори виготовлені в Малайзії, дата виробництва невідома.


Виймаємо акумуляторний блок із корпусу. До речі, виявилося, що зробити це не так просто, адже в деяких місцях він проклеєний герметиком.


Також я знайшов відео з демонстрацією будови акумуляторного блока й шуруповерта, дуже схожого на той, що в огляді.

Щось розгледіти на платі дуже важко, адже вона чорна, до того ж покрита досить товстим шаром лаку.


1. Помітив, що всередині силових клем, через які інструмент отримує живлення, є якась речовина — найімовірніше, захист від корозії контактів.
2. Індикатор заряду акумулятора.


Ставимо акумулятор на тест. До речі, зарядний пристрій не намагається заряджати акумулятор, який розрядився зовсім трохи. Тобто якщо зняти акумулятор із зарядного пристрою, закрутити пару шурупів, заряджання не ввімкнеться.


Під час тестування виявився нюанс. Сам акумуляторний модуль не має захисту від надмірного розряджання: він лише подає сигнал про низький заряд, а живлення вимикає сам інструмент.
Саме тому я розряджав акумулятор до 12.5 Вольта, тобто до 2.5 Вольта на елемент, згідно з даташитом на акумулятори.
У мене вийшло 1407 мА·год, хоча реальна ємність мала б становити 1450–1500. Шкода :(


Так, з усім розібралися, крім найголовнішого — власне інструмента. Час перейти до нього.
Якщо коротко, то скажу так: інструмент, який приємно взяти до рук.


Цей шурупокрут я відніс би до важкого класу за розмірною сіткою. Зрозуміло, що є інструменти на кшталт перфоратора, але я порівнюю саме шурупокрути й дрилі.




У корпусі шурупокрута досить багато вентиляційних отворів: з боків, зверху й ззаду.
Під час зупинки крізь них видно іскріння — це нормально. Також у режимі гальмування чути характерне клацання системи блокування шпинделя.


В огляді китайських шурупокрутів я скаржився на не дуже зручне встановлення акумуляторів. Точніше, не зовсім так: я звик, що достатньо вставити акумулятор у пази, трохи натиснути рукою — і він защіпається. У китайських же спочатку треба було притиснути фіксатори пальцями. З часом механізм трохи «розходився», і стало краще, але все одно до фірмового інструмента їм у цьому плані далеко: там ця операція завжди виконується набагато зручніше.

З боків нижньої частини є два отвори для кріплення тримачів біт. На жаль, до комплекту вони не входять, тож купувати їх треба окремо :(


Мій шурупокрут дуже простий, тому знизу ручки нічого немає. Але є більш «просунуті версії» з керуванням через Bluetooth, і тоді на ручці є додаткові кнопки.
Скажу чесно, вважаю це вже надмірністю, але виробник пропонує це як новинку, тож хотілося розповісти й про неї. Система дає змогу регулювати потужність, крутний момент, оберти тощо, причому всі налаштування можна зберігати як попередні.
Для кращого розуміння додаю відповідне відео.


Крім ручки, верх, боки й задня частина також вкриті еластичним матеріалом, але тут він слугує для захисту від ударів.


Зверху розташовані органи керування. Точніше, не зовсім так: зверху видно, який режим роботи вибрано.
Шурупокрут має дві швидкості — 0-450 і 0-1800 об/хв, які вибираються перемикачем. Зараз увімкнено другу швидкість.
Над перемикачем швидкостей розташоване кільце вибору режиму роботи: свердління, шурупокрут, ударний дриль.
Шурупокрут — звичний для всіх режим із регулюванням обмеження зусилля закручування
Свердління — те саме, що й режим шурупокрута, тільки без обмеження зусилля. Тримайте міцно.
Ударний дриль — той самий режим свердління, але з осьовим ударом; добре підходить для свердління цегли. Можна свердлити й бетон, але для цього краще взяти перфоратор.

Ще далі розташований регулятор рівня обмеження зусилля, поділений на 18 положень у діапазоні 2-18 (положення 1 розташоване між 18 і 2).
На фото встановлено максимальне зусилля, режим шурупокрута й другу швидкість.


На ручці розташовані кнопка ввімкнення й регулювання обертів, а трохи вище — перемикач напрямку обертання та блокування ввімкнення (середнє положення).
Також біля кнопки розташований світлодіод підсвічування, закритий розсіювачем. Підсвічування чудове: не сліпить яскравою цяткою й добре освітлює. Крім того, воно вимикається із затримкою в кілька секунд, а перед вимкненням яскравість плавно знижується. Але це вже, мабуть, зроблено радше для ефектності :)
Якщо перемикач реверсу перебуває в середньому положенні, то під час натискання кнопки ввімкнення двигун не запускається, але підсвічування працює.


Патрон має різьбове кріплення і додатково зафіксований гвинтом зсередини.
Тут також усе гаразд: шурупокрут має блокування шпинделя, тому встановлено швидкозатискний патрон.
Процес затискання супроводжується характерними клацаннями. За зручність користування — тверда п’ятірка: щоб змінити оснащення, не потрібно випускати шурупокрут із рук — просто відпускаєте кнопку й вільною рукою відкручуєте та закручуєте патрон. Саме цього мені бракувало в китайських шурупокрутах після звичного Metabo.


Встановлено трикулачковий патрон, але самі кулачки мають дещо незвичну для мене форму з внутрішніми насічками. Патрон без проблем затискає свердло діаметром 1.5мм, меншого не пробував, та й не бачу сенсу: свердлити отвори діаметром менше 1.5-2мм за допомогою двокілограмового шурупокрута — ще те задоволення.
Максимальний діаметр затискання — 13мм.


На наклейці вказано модель шурупокрута й усі необхідні характеристики: частоту обертання в різних режимах, а також частоту ударів (0-7200 і 1-28800).
А от зібраний він, на жаль, уже в Китаї, хоча й зазначено — професійне складання.
Знизу ручки є ще одна наклейка з попереджувальними знаками. Хоча мені здається, що всіляких попереджень я тут уже побачив ну дуже багато. Американці, що тут скажеш. Щоправда, застереження «не сушити в мікрохвильовці» я так і не побачив, тож поле діяльності вільне.


Вище я написав — двокілограмовий. Насправді він трохи легший: 1800 грамів, але якщо встановити потужніший акумулятор, то вага спокійно перевалить за 2кг. Тож шурупокрут належить радше до «важкого» класу, ніж до середнього.
Хоча, з іншого боку, важка вага — це добре: навіть якщо акумулятор сяде, шуруп можна просто забити :)


Ну а як же не розібрати? Відтоді, як я його отримав, руки свербіли взяти викрутку й розбирати, розбирати :)


Перше враження від складання — чудове. Принаймні кращого я поки не бачив.


А ось і плата захисту. Є також підозра (забув перевірити), що вона ж відповідає за регулювання, а у вимикачі встановлено лише змінний резистор і контакти реверсу. Якщо це так, то рішення чудове: втрати менші, адже силовий вузол один, а не два.
Встановлено пару низькоомних (2.6мОм) польових транзисторів із максимальним струмом 120 Ампер кожен. Оскільки вони з’єднані паралельно, виходить 1.3 мОм і 240 Ампер. Надійно, що ще сказати.


На платі також доволі багато компонентів, власне, тому й виникла підозра, що вона відповідає за все: регулювання, захист від перевантаження та перерозряджання, увімкнення підсвічування.
Як видно на фото, плата ґрунтовно вкрита лаком.


Світлодіод підсвічування розміщений в окремому блоці, а не висить сам по собі, як у китайських аналогів.


А ось і розрекламований чотириполюсний двигун. Узагалі назва «чотириполюсний» не зовсім коректна щодо колекторного двигуна, але виробник назвав його саме так.
У двигуна чотири щітки, а не дві, як у недорогих моделей. Це полегшує роботу за великих струмів і, відповідно, потужностей.
Ви, мабуть, помітили, що двигун фактично не має власного корпусу — за нього править корпус самого шурупокрута.
Завдяки цьому двигун потребує менше місця, але також можна помітити, що корпус шурупокрута доволі великий. Тому я оцінюю потужність цього двигуна щонайменше вдвічі вищою, ніж у стандартних двигунів поширених моделей шурупокрутів.




Оскільки двигун безкорпусний, я не став далі розбирати всю цю конструкцію: хоч і невеликий, але був ризик не зібрати все як слід назад.
На фото видно, що частина корпусу редуктора металева, а частина пластмасова; збоку видно важіль перемикача швидкостей.
З цікавості я порахував передатне число редуктора — вийшло близько 16 на другій швидкості та 64 на першій.
Крім того, я з'ясував, що частота ударів, зазначена на шильдику, відповідає частоті обертання. Тож максимальна частота обертання двигуна становить ті самі 28800 об/хв — це чимало.
Взагалі, чотири щітки надають роботі шурупокрута характерного призвуку.


На цьому фото добре видно кільце з магнітами. Коли корпус відкритий, це кільце та щітковий вузол ніяк не зафіксовані, їх можна вільно рухати.


А це вже просто трохи здивувало: протикрадіжна мітка розташована всередині шурупокрута, причому, найімовірніше, її встановлюють під час складання.


У руці лежить як влитий, ніде не впирається в палець. Щоправда, є невелике зауваження: перемикати напрямок обертання мені здалося трохи незручно, але, з іншого боку, випадково перемкнути його не вийде, як це було з одним із «китайців».
Судячи з відчуттів, шурупокрут буде зручно тримати й людям із більшою, ніж у мене, рукою. Не скажу, що в мене маленька рука, радше середня.


Наприкінці огляду — невелике порівняння шурупокрутів, які є в мене вдома на цей момент. Не питайте, навіщо мені їх стільки. По-перше, так вийшло частково випадково, по-друге, робота знайдеться для всіх, а по-третє, їде ще п'ятий.
Інструменту (а особливо хорошого) забагато не буває :)


Звісно, не обійшлося без тестування. Щоправда, цього разу я не став перевіряти, скільки шурупів можна закрутити, хоча б тому, що тестова дошка й так схожа на полігон термітів, а якщо вже зовсім відверто — вони мені й після минулого разу іноді сняться :)

Для тесту використовувалися ті самі свердла й шурупи, що й минулого разу, але я додав до них ще пару свердел. Це «перо» 25 мм і гвинтове свердло 10 х 220 мм.
Для порівняння на фото поруч свердло 16 мм із минулого тесту.


Під час тесту я часто перевіряю центрування: річ у тім, що всі свердла мають шестигранний хвостовик і далеко не завжди затискаються так, щоб не було биття. Взагалі, я навіть думав укоротити свердла, але потім вирішив цього не робити.


Зміст відео:
Свердло 16 мм
Свердло 25 мм
Свердло Форстнера 35 мм
Свердло 10х220
Шурупи 6х70
Шурупи 5х120, заодно перевірив, як шурупокрут справляється з ними на другій швидкості.
Шуруп 6х70
Шуруп 8х70

Можна сказати, що шурупокрут без проблем упорався з усіма завданнями, але є кілька дрібниць.
Шурупи 8х70 він не може закрутити до кінця — тріскачка спрацьовує навіть на максимумі. Якщо вимкнути тріскачку, то закручує як у масло.
Трапилася не дуже хороша біта, і доводилося постійно сильно натискати, щоб вона не прослизала.


Результати моєї «діяльності». Оскільки довелося зняти три дублі, отворів значно більше, ніж показано на відео :)


Потім я вирішив спробувати, як він працює в ударному режимі. Але свердлити вдома мені було нічого, тож довелося шукати. Під час пошуків знайшов на спільному балконі шматок бетонної стіни, що залишився після чийогось ремонту.
Свердління цегли було б набагато наочнішим: бетон усе-таки краще свердлити перфоратором, але маємо те, що маємо.
Пояснення до відео:
Свердло 6 мм
Свердло 8 мм
Свердло 10 мм.
Свердло 6 м

6 мм свердлить узагалі без проблем, з 8 мм уже важкувато, а 10 мм — на межі можливостей. Взагалі, коли свердлив свердлом 10 мм, спочатку мені здалося, що я натрапив на арматуру. Спробував свердлити в іншому місці, але результат був ненабагато кращий.
Скажімо так, цеглу свердлитиме як у масло — хоч 6, хоч 10 мм.


Результат експерименту.


Так склалося, що частини мого інструменту зараз немає вдома, зокрема тимчасово немає й свердел по бетону, тож для огляду довелося купити нові.
Але їхати до нормального магазину мені було ліньки, тож купив свердла в сусідній невеличкій крамниці.


Та свердла виявилися не просто не найкращої якості — як би це сказати, щоб не надто грубо. Коротше, паскудні свердла.
6 мм майже не відводить шлам, 8 мм просто паскудне — на фото видно, на що воно перетворилося після одного отвору, а в 10 мм криво припаяна пластинка побідиту.
Якби я використав якісніші свердла, свердлилося б значно краще, але, з іншого боку, так тест вийшов ближчим до реальних умов.
Ще краще було б свердлити цеглу, але, на жаль, під рукою був тільки бетон.


Варто зазначити, що під час роботи шуруповерт досить помітно нагрівається, особливо в задній частині. На цьому фото показано нагрівання приблизно через пару хвилин (не здогадався взяти прилад із собою) після тесту зі свердління бетону. Ударний режим також нагріває редуктор, але це цілком звична річ.
Крім того, я помітив, що задня частина нагрівається під час закручування шурупів на другій швидкості.


Тепер можна підбити підсумки.
Переваги
Велика потужність
Відмінна якість складання
Зручність у використанні.
Наявність ударного режиму
Зручне підсвічування.
Одномуфтовий патрон, а отже, є блокування шпинделя.

Недоліки
Ціна
Нагрівання.

Моя думка. Вам може здатися, що я надто розтягнув огляд і ні з того ні з сього вставив рекламне відео. Але річ у тім, що мені дуже подобається інструмент цієї фірми, і я можу розповідати про нього безкінечно. Та й просто намагався зробити огляд у ключі «що відбувається у світі інструментів».
Сам інструмент сподобався. Звісно, рекомендувати його «для дому, для сім'ї» немає сенсу: вигідніше купити недорогий шуруповерт, і ще залишаться гроші на дриль або перфоратор. Але для активного використання цей шуруповерт дуже непоганий.
Під час свердління бетону я помітив, що дуже бракує додаткової ручки, але цей шуруповерт для неї не призначений.
Тішить, що лінійка М18 охоплює дуже багато сумісного інструменту — від ліхтарика до перфоратора SDS-Max. Але працювати з дрібним кріпленням за допомогою цього шуруповерта не дуже зручно: він для цього просто важкий. Також трохи засмутило помітне нагрівання, але, мабуть, це єдине, що мені не сподобалося.
Якість складання також дає надію, що інструмент служитиме довго.

Коротко кажучи — інструментом задоволений.

На додачу — сьогодні пара рекламних відео цієї фірми, які мені просто подобаються і які я давно планував опублікувати в огляді, але не було відповідного інструменту :)