Пара AHD-камер 1080Р від KKmoon

Було замовлено дві відеокамери з однаковою роздільною здатністю, але з однією суттєвою відмінністю — різними об’єктивами. Хоча обидві камери я зарахував би до бюджетного сегмента.
Другий варіант дорожчий через варіофокальний об’єктив, про який я розповім окремо.

Відмінності між камерами помітні вже з упаковки — як за розмірами, так і за оформленням. Камера з варіофокальним об’єктивом більша, відповідно, і упаковка в неї габаритніша.



Почну з простого варіанта — камери S1304-N.
Комплектація камери гранично проста: власне, сама камера, комплект кріплень, шестигранний ключик та інструкція.
Так, блока живлення в комплекті немає, тож огляд буде дещо коротшим за звичайний, адже розбирати й показувати доведеться менше.


Із ключових характеристик зазначу:
Матриця: 1/3" CMOS Sensor
Роздільна здатність: 1080P
Кількість пікселів: 1920*1080
Фокусна відстань об’єктива: 3.6mm
Підсвічування: 36pcs infrared lamps
Стандарт передавання відео: AHD

Інші характеристики наведені в інструкції.


Якщо порівнювати цю камеру з попередніми, то корпус у неї трохи інший: у цьому випадку його переріз наближений до квадрата.
Передню частину захищає транспортувальна плівка.


Крім того, спереду є пластикова вставка, прозора для інфрачервоних світлодіодів підсвічування, але за звичайного освітлення вона виглядає чорною. Назовні виступають лише об’єктив і датчик освітленості.


Знизу є наклейка із зазначенням моделі та системи кольоровості. Якщо придивитися, можна побачити, якої помилки я випадково припустився, замовляючи камери: система не PAL, а NTSC.
Можливо, я не помітив цього, а можливо, під час спілкування з менеджером посилання випадково змінилося на варіант із NTSC.
Камера продається у двох варіантах, потрібний можна вибрати під час замовлення. Але навіть якщо ви випадково вибрали не ту систему, не засмучуйтеся: це програмне налаштування, і ближче до кінця огляду я розповім, як його змінити.
Кронштейн, система кріплення та роз’єми не відрізняються від інших камер. Можу лише сказати, що фіксація надійна, жодних питань немає.


Щоб дістатися до нутрощів, спочатку доведеться зняти передню частину. На мій погляд, таке конструктивне рішення спірне: хоча вставка тримається дуже щільно, утримується вона все одно лише за рахунок тертя. Загалом і без неї все працюватиме абсолютно так само, як із нею, але я б додатково її приклеїв.


Корпус камери виготовлений із якогось алюмінієвого сплаву й складається з двох частин: «склянки» та передньої частини, на якій закріплений модуль камери.
Передня частина фіксується чотирма гвинтами. Під час розбирання з’ясувалося, що один із них був закручений не по різьбі, тож зрештою мені довелося його зламати. На фото видно, що один гвинт коротший.
Між передньою частиною та основною частиною корпусу прокладено гумову прокладку для захисту від вологи.


Кабель усередині зафіксований не клеєм, а невеликою втулкою — тримається міцно. І знову для мене загадка, навіщо робити такі великі корпуси, якщо зрештою близько 70% простору залишається порожнім. Коли я розбирав камери Hikvision, начиння займало майже весь простір корпусу, а тут...


Передня частина з модулем камери та підсвічування.


Викручуємо чотири маленькі гвинтики й отримуємо всю електроніку, зібрану у вигляді поверхової конструкції.


Плата інфрачервоного підсвічування — це найдешевше рішення, яке дуже часто трапляється в недорогих камерах. У попередньому огляді була камера з правильнішим модулем, але це радше виняток. Світлодіоди найзвичайнісінькі, діаметром 5мм; під час роботи їхнє світло помітне не дуже сильно, частково через світлофільтр.


Оскільки підсвічування мене не надто цікавить, відкладаю його вбік і переходжу до головного — камери.
Встановлено звичний модуль, що складається з плати електроніки та об’єктива з механізмом інфрачервоного світлофільтра.


Раніше я якось особливо не придивлявся до об’єктивів: скло та й скло. Але тут чомусь звернув увагу, що передня лінза об’єктива не опукла, як зазвичай, а увігнута. Мені завжди здавалося, що передня лінза у звичайних об’єктивів опукла, але можу помилятися, бо помітив таке вперше.


Камеру зібрано на базі добре відомого чипа FH8536E — саме на такому чипі були зібрані й камери з попереднього огляду. Він дає змогу працювати з роздільною здатністю до 1920х1080 і додатково обробляти сигнал із матриці.


Оскільки споживання помітно нижче, ніж у IP-камер, додатковий радіатор не потрібен.
Крім того, на платі камери є захисні супресори на шині живлення та відеовиході, які захищають процесор від виходу з ладу.


Механізм шторки й об’єктив закріплені парою гвинтів. Хоча знімаються вони досить легко, я не раджу розбирати камеру. Під час розбирання можна легко пошкодити матрицю або забруднити її, що їй аж ніяк не піде на користь.


На цьому боці плати зазвичай розміщені допоміжні стабілізатори живлення, мікросхема EEPROM для зберігання прошивки процесора та драйвер керування шторкою ІЧ-фільтра.


Ну і, звісно, матриця. У цьому випадку вона зовні нагадала мені матриці камер із дешевого AHD-комплекту, огляд якого я робив у березні.


Щоправда, у цьому випадку матриця більша — 1/3 дюйма, а не 1/4. Розмір матриці впливає на світлочутливість і рівень шумів на зображенні.
Але варто враховувати, що зі збільшенням роздільної здатності камери кожен піксель стає меншим. У будь-якому разі, вибираючи камеру, слід зважати не лише на її роздільну здатність, а й на розмір матриці. Нормально, коли він становить 1/2.8–1/3 дюйма; у дешевих камер він цілком може бути 1/4 дюйма, що гірше. У дорожчих камер матриця більша. Наприклад, нова 8-мп камера DS-2CD2085FWD-I від Hikvision має матрицю 1/2.5 дюйма.


Зовнішній огляд першої камери завершено, можна перейти до другої.

Модель камери — KKmoon TP-W200WT, посилання на товар у магазині, ціна — $39.43, із купоном приблизно на 10 доларів дешевше.

Комплект приблизно такий самий, як і в попередньої камери, навіть сама камера так само запакована в "повітря".


Але є й відмінності. Наприклад, тут ґрунтовніша інструкція, щоправда, так само не надто змістовна. Крім того, додали шаблон для свердління кріпильних отворів, а прокладка зі спіненого каучуку тепер лежить окремо, а не приклеєна до основи.


Трохи технічних характеристик.
Матриця: 1/3" for Sony CMOS Sensor
Роздільна здатність: 1080P
Об’єктив: 2.8~12mm manual zoom
ІЧ-підсвічування: 42pcs infrared lamps
Мінімальний рівень освітленості: День(0.1Lux),Ніч 0.001Lux (з ІЧ-підсвічуванням)
S/N Ratio:?52dB


Корпус камери явно більший, ніж у попередньої, та й сама конструкція корпусу помітно відрізняється.


Зовні передня частина камери не відрізняється від інших, хоча сама камера помітно більша. Річ у тім, що збільшилися і сам об’єктив, і розміри плати підсвічування, тож пропорції залишилися такими самими, як і в попередніх камер.


Оскільки камера обладнана варіофокальним об’єктивом, знизу є два регулятори.
У камерах буває по-різному: у подібних моделей регулятори винесені назовні, але якщо внутрішню камеру встановити в захисний бокс, то всі регулятори також опиняться всередині.
Два гвинти відповідають за фокусування (лівий) і фокусну відстань (правий).
В іншому конструкція камери майже нічим не відрізняється від попередньої, хіба що гумова прокладка для опорної п’яти йде окремо, а не приклеєна від початку.


Верхній козирок знімний, тримається на одному маленькому гвинті. На перший погляд незрозуміло, навіщо його взагалі встановили, але якщо зняти його, стає зрозуміло: передня частина викручується цілком, а зробити козирок її частиною було б трохи складніше.
Хоча, на мою думку, виробникові варто було краще продумати форму литого корпусу й зробити козирок його частиною, а не окремою накладкою.


Знизу камери була гарантійна наклейка, яка особливого сенсу не має, адже камера зовнішня, і під дощем ця наклейка все одно зіпсується.
Гаразд, викручуємо передню частину й виймаємо скло.
Скло, як і належить, розділене на дві частини й має силіконовий ущільнювач по периметру. Ущільнювач зроблений дуже акуратно, і складається враження, що він зі склом — одне ціле.


Відкручуємо три гвинтики й виймаємо модуль камери.


Модуль виймається дуже легко, а от вставити його назад значно складніше.
Усередині корпусу видно плоскі частини механізму регулювання. Здавалося б, усе логічно: виставити їх в одну лінію, зробити те саме на модулі камери й вставити його. Але можу сказати, що гарно це лише в теорії :)


Через особливості об’єктива модуль камери значно більший, ніж у тих, які я оглядав раніше.


Знизу розташовані шліци механізму регулювання. Регулювати такі об’єктиви загалом не дуже складно, якщо не зважати на деякі нюанси.
1. Люфт під час передавання обертання від зовнішніх металевих частин до внутрішніх пластикових.
2. Люфт зубчастої пари, що приводить у дію регулювальні гвинти самого об’єктива.
3. Можливий люфт механізму самого об’єктива.

Те, що камера AHD, водночас трохи спрощує й ускладнює ситуацію.
Спрощує тим, що AHD-камери під час роботи з реєстратором реагують практично миттєво.
А ускладнює тим, що для такої камери потрібен реєстратор, і не можна одразу вивести зображення на телевізор чи планшет.

Деякі виробники камер (наприклад, той самий Hikvision) мають програмне забезпечення, яке полегшує налаштування, але я майже завжди використовую камери з фіксованим об’єктивом, тому нічого не можу сказати про зручність цього ПЗ. А там, де використовую, мені простіше орієнтуватися за зображенням.


Підсвічування відрізняється від інших бюджетних камер лише кількістю світлодіодів: 42 проти 36. Але в реальних умовах це практично нічого не змінює.


Цю камеру також зібрано на FH8536E. Мабуть, єдина відмінність — незрозуміла мікросхема у верхньому лівому куті плати.


Знімаємо об’єктив. Ліворуч видно механізм, що приводить у рух регулювальні гвинти об’єктива. Конструкція, звісно, дуже проста: працює, але я б не радив докладати надмірних зусиль під час регулювання.


Як і в попередній камері, тут розташовані стабілізатори живлення, EEPROM і драйвер приводу шторки.


У характеристиках зазначено, що матрицю виготовила Sony. Не буду ні спростовувати це, ні відстоювати — залишу на совісті виробника, адже маркування ніде немає.


Фізичні розміри матриці збігаються з попередньою, і, що цікаво, з розміром матриці камер Cotier з попереднього огляду, хоча там було заявлено 1/2.8 дюйма, що більше за 1/3.


На самому початку огляду я написав, що випадково замовив камери стандарту NTSC, а не PAL, як планував спочатку.
Загалом реєстратору байдуже, але є один нюанс: більшість недорогих реєстраторів можуть працювати з обома форматами, але не одночасно.
Тобто в налаштуваннях можна вибрати спільний формат сигналу для всієї системи. У дорожчих системах можна вибрати відеостандарт окремо для кожного каналу.

Спочатку я перевірив усе у стандарті NTSC — працює. Але оскільки в мене вже є камери стандарту PAL, я захотів перемкнути й ці на той самий стандарт.

Якщо ви випадково замовили не ті камери й у них також є чип FH8536E, проблему можна вирішити дуже просто.
Переведіть реєстратор у стандарт NTSC (щоб бачити, що змінюємо), потім перемкніть камери на стандарт PAL, а коли зображення знову зникне — поверніть реєстратор у попередній режим (PAL).

Меню вмикається просто: на платі камер є роз’єм для підключення кнопок керування (або джойстика). Він може бути позначений літерами G, D, U, M, R, L.


А може бути й не позначений, але знайти його нескладно: шість контактів і поруч ряд дрібних резисторів. На фото — друга камера.


Згідно з даташитом на процесор, це кнопки керування камерою, відповідно:
G - GND
D - Down
U - Up
M - Menu
R - Right
L - Left

Щоб активувати відповідну кнопку, потрібно замкнути вивід G з потрібним D, U, M, R або L.

Але за бажання можна керувати й одним дротом, адже сигнали керування насправді являють собою різні рівні напруги. На платі камери вже встановлені резистори подільника (саме той ряд резисторів поруч із роз’ємом), але всі ці резистори можна винести назовні окремим дротом (спільний у нас і так уже виведений).
У цьому разі під’єднуємо клавіатуру до виводу RIGHT, а далі використовуємо резистори із зазначеним номіналом мінус 1.5кОм. Наприклад, замість 4.3 ставимо 2.8кОм


Після натискання кнопки Меню ви потрапите до основного меню керування, де можна вибрати режим роботи камери.
Верхні пункти я перелічу нижче, а тут скажу, що в меню можна ввімкнути російську мову (щоправда, криву) або скинути налаштування. Якщо треба зберегти налаштування, вибираємо Save-exit, а якщо просто вийти — Exit.


Перші чотири пункти — це налаштування зображення, розпишу їх.
1. Експозиція. Тут можна налаштувати тип експозиції: оцінювання яскравості всього кадру (Globe) або його центральної частини (Center). Також тут можна налаштувати функцію BLC (компенсація зустрічного засвічення) і FLC (пригнічення мерехтіння через люмінесцентні лампи).
2. Баланс білого. На вибір є два режими — автоматичний і ручний, у якому можна налаштувати відтінок у бік холодного або теплого кольору.
3. Керування День/ніч. Автоматичне, за сигналом із зовнішнього датчика (використовується тут), а також примусове (іноді необхідне)
4. Налаштування відео. Тут налаштувань значно більше.
Контрастність, чіткість і насиченість, думаю, зрозумілі й без пояснень.
DNR[/b] — система шумозаглушення з регульованим рівнем.
Transfer mode — тип вихідного сигналу: AHD, CVBS (композитний аналоговий сигнал), TVI, CVI. Зі зрозумілих причин два останні режими не перевірялися.
Image size — роздільна здатність: 720р або 1080р.
Format — робота у стандарті PAL або NTSC. Це налаштування я перемикав у своїх камерах.
DWDR — розширений динамічний діапазон, застосовується для сцен із високою контрастністю


Згодом я знайшов опис усіх режимів цього процесора, додам його у вигляді знімка екрана
Зазначу, що формат відеовиходу можна перемкнути, не заходячи в меню: його виділено вгорі.


Як ви вже помітили, у тексті часто трапляються незрозумілі абревіатури й скорочення. Трохи розібратися допоможе короткий глосарій цих скорочень, але оскільки він не такий уже й короткий, сховаю його під спойлером.


Так, із меню розібралися, перейду до питання, яке мені іноді ставлять у приватних повідомленнях: типи об’єктивів.
Для початку скажу, що існує три типи об’єктивів камер спостереження:
1. Фіксований об’єктив — має певну фокусну відстань і найнижчу ціну.
2. Варіофокальний об’єктив — фокусну відстань можна змінювати, відповідно «наближаючи» й «віддаляючи» об’єкти в кадрі; фокусування ручне, ціна середня.
3. Трансфокатор — те саме, що варіофокальний об’єктив, але моторизований (хоча може бути й ручним), тобто регулювання за допомогою двигуна. Головна його особливість в іншому: механіка влаштована так, що фокусування відбувається автоматично, точніше, налаштована заздалегідь, і під час роботи нічого підлаштовувати не потрібно. Через складнішу механіку ціна, звісно, вища, ніж у двох попередніх варіантів.

Фокусна відстань впливає на кут огляду камери. Для невеликих приміщень використовують об’єктиви з малою фокусною відстанню і, відповідно, великим кутом огляду. Таке рішення дає змогу охопити кадром більшу частину приміщення.
На вулиці й у великих приміщеннях використовують різні типи об’єктивів: із широким кутом — для огляду, з вузьким — для спостереження за окремими зонами.
Для прикладу — зображення, на якому видно, як виглядатиме картинка в кадрі з різними об’єктивами. У всіх випадках для прикладу наведено камеру з матрицею 1/3 дюйма, як в огляді.


Вище я писав, що розмір матриці впливає на чутливість камери до світла, але, крім того, він впливає і на кут огляду. Що більша матриця, то більше ви побачите на моніторі. Крім того, не слід забувати: якщо об’єктив призначений для великої матриці, його можна встановити на камеру з малою матрицею — просто камера «бачитиме» трохи менше. А от навпаки не вийде: зображення буде лише в центрі.
Втім, зараз камери здебільшого продаються вже зі встановленим об’єктивом, а недорогі фіксовані об’єктиви нормально працюють із недорогими камерами.


Фіксований об’єктив досить часто трапляється в моїх оглядах, думаю, представляти його не потрібно, тож перейду до варіофокального.
У другій камері встановлено саме такий тип об’єктива, він має два регулятори: фокусної відстані та різкості.
Буває ще третій регулятор — діафрагми; також бувають об’єктиви з автодіафрагмою (теж двох типів), але це вже дещо інша категорія пристроїв. До того ж регулювання об’єктива з діафрагмою трохи відрізняється від звичайного.

Отже, за допомогою одного регулятора ми збільшуємо або зменшуємо кут огляду, а другим налаштовуємо різкість. Загалом це робиться дуже швидко й найчастіше експериментально: підкрутили, подивилися, ще підкрутили, подивилися тощо, поки не отримаємо бажаний результат.
Налаштовуємо приблизно так:
Змінюючи положення одного регулятора, добиваємося приблизно потрібного кута огляду. Зображення буде нечітким, але потім за допомогою другого регулятора налаштовуємо різкість, щоб оцінити, який кут отримали.
Знову підлаштовуємо кут, а коли досягаємо потрібного — переходимо до регулювання різкості.
Зазвичай регулювання різкості зводиться до того, що, рухаючи регулятор ліворуч і праворуч, добиваємося приблизно однакового розмиття зображення в обох положеннях, після чого встановлюємо регулятор посередині між ними. Краще робити це за прямого підключення до реєстратора, адже будь-яка затримка дуже дратує.
З IP-камерами трохи складніше, оскільки в них зазвичай у будь-якому разі є невелика затримка, хоча деякі камери мають додатковий вихід аналогового сигналу для підключення монітора налаштування.

Крім того, слід пам’ятати, що об’єктив потрібно налаштовувати або безпосередньо на місці, або, у крайньому разі, в іншому місці, але з такою самою відстанню до тестового об’єкта, яку використовуватимете потім. Тобто якщо плануєте налаштувати камеру для стеження за автомобілем, що стоїть на відстані 15м від камери, то, налаштувавши об’єктив на стіну за 2 метри від камери, ви не отримаєте бажаного результату.


Також мене часто запитують, що краще. Спробую пояснити.
На мій погляд, краще рішення з фіксованим об’єктивом: воно дешевше, хоча й менш гнучке.
Об’єктиви недорогих камер мають стандартне різьблення М12 і досить поширені. Є й інші варіанти, наприклад C/CS, але не в цій ціновій категорії.



Якщо не хочеться вибирати й замовляти кілька різних об’єктивів, зазвичай купують камеру з варіофокальним об’єктивом. Це трохи дорожче, зате набагато гнучкіше в налаштуванні й зручніше.
Також такий об’єктив можна купити окремо й установити замість фіксованого. До того ж вони теж бувають із кріпленням М12.


Об’єктиви з трансфокатором. Річ справді корисна й зручна, але має й недоліки. Перший недолік — ціна, тут усе зрозуміло.
Другий недолік — майже повна відсутність сенсу використовувати їх на стаціонарних (не поворотних) камерах, адже збільшення зображення без можливості змінити положення камери в реальному житті потрібне нечасто. Ні, звісно, є ситуації, коли це потрібно, але таких сценаріїв використання небагато. Коли ж у вас є поворотна камера, то зручніше мати саме Zoom-об’єктив, щоб можна було оглядати як велику площу, так і вибраний об’єкт.

Ще мене запитують про довгофокусні об’єктиви для спостереження за машиною на стоянці, а заразом — про роботу вночі. Робота вночі ускладнюється не лише тим, що підсвічування вашої камери просто не дістане до потрібного місця — його можна доповнити зовнішнім прожектором. А ще й тим, що зі збільшенням фокусної відстані падає світлочутливість. Тобто те, що начебто нормально освітлювалося з ширококутним об’єктивом, раптом стає темним із «далекобійним» об’єктивом. До речі, варіфокальні об’єктиви часто мають більшу світлосилу, ніж об’єктиви з фіксованою фокусною відстанню, і набагато більшу, ніж «пінхоли».
Виходить, що технічно спостереження організувати можна, але треба подбати про нормальне освітлення.
Ну і, звісно, не забуваємо про надійне кріплення камери, а точніше — про встановлення на поверхні, яка не вібрує. Річ у тім, що що більша фокусна відстань, то сильніше впливає тремтіння камери; це проявляється у вигляді певного «розмиття» зображення.

Щось я зовсім відволікся від самого огляду, і, найімовірніше, дехто вже встиг заснути над моїм писанням, тож перейду до тестів і кількох демонстрацій.
Одразу попереджу: тестів буде багато, адже камер дві й кожну треба показати в роботі.



На додачу, та й просто для тих, кому ліньки переглядати скриншоти, я змонтував відео з цих камер.
Перша.


Друга — тут краще видно, як змінюється зображення за різних кутів огляду.
Нагадаю, що обидві камери знімають із частотою 25 кадрів за секунду, але через обмеження реєстратора на виході отримуємо лише 12 к/с.


Уже як «доповнення до доповнення» вирішив додати відео переходу день/ніч.
Першою йде камера S1304-N. Перехід настільки довгий, що довелося змонтувати й цей фрагмент; для оцінювання можна орієнтуватися на час камери. Крім того, зображення спочатку мутніє, потім кілька хвилин залишається таким, і лише після цього перемикається.
Друга — TP-W200WT, перехід чіткий і досить різкий, помітно кращий, ніж у попередньої.



Що можна сказати за підсумками.
Чіткість у центрі кадру в обох камер цілком нормальна, а в другої по краях вона вища. Не судитиму про виробників матриць, але зображення з другої камери виглядає приємніше, кольори природніші, принаймні під час знімання надворі.
Друга камера також цікавіша завдяки варіофокальному об’єктиву.
Обидві камери дають змогу керувати налаштуваннями обробки відео, але, на жаль, для цього їх треба розбирати, що не завжди прийнятно. Також обидві камери не хочуть керуватися з реєстратора, тобто налаштовувати треба саму камеру.
У комплекті не було блоків живлення. З одного боку, це мінус: не вийде купити й одразу ввімкнути, а з іншого — можна не переплачувати за блоки живлення й купити один, але якісніший.
Судячи з проведених тестів, та й загалом за тим, як камери поводилися під час знімання, я віддав би перевагу другому варіанту. Але обрав би певне «гібридне» рішення: друга камера, але з фіксованим об’єктивом — дешевша, а зображення краще, ніж у першої.


У заголовку вказано дві ціни: звичайну та з купоном.
Перша — S1304-N, з купоном LXXS1304 ціна 18.99 USD
Друга — TP-W200WT, з купоном LXXS1343 ціна 29.99 USD

На цьому все. Як завжди, чекаю на запитання в коментарях і сподіваюся, що огляд був корисним. Якщо десь помилився — пишіть, виправлю.