Мінікомп’ютер Vorke V1, маленький роботяга

Найбільше мені подобається робити огляди всіляких саморобок, але на друге місце я б поставив невеликі комп’ютери. Пристрої під керуванням Android мене цікавлять менше, а от Windows — це вже дещо інше. Власне, частково тому сьогодні огляд невеликого комп’ютера під керуванням Windows 10, і це буде аж ніяк не звичний для багатьох варіант на Atom.
Огляд, тести, розбирання, ще тести й висновки — усе під катом.

Приблизно місяць тому до мене звернулася менеджерка одного з магазинів із проханням зробити для них огляд/тест невеликого комп’ютера. Тема мене зацікавила, і я погодився.
Одразу попереджу: буде багато фотографій нутрощів, а також тестів головного ворога комп’ютерів — перегрівання. Також буде тест після невеликого доопрацювання, хоча, по суті, його й доопрацюванням можна назвати з натяжкою.

І ось нещодавно я отримав посилку з винуватцем огляду, причому навіть захисну плівку з коробки не зірвали.
На упаковці, крім назви, є лише інформація про модель процесора й обсяг пам’яті.


Технічні характеристики
Система: Windows 10
Процесор: Intel Celeron Braswell J3160 1.6 ГГц (2.24ГГц у турборежимі)
Графіка: Intel HD Graphics 400
Пам’ять: макс. 8 ГБ, SODIMM DDR3L, 1 слот, спочатку встановлено 4 ГБ
SATA — 1 x SATA 3 Гбіт/с + 1 х mSATA (встановлено SSD 64 ГБ)
Внутрішні інтерфейси — 1 х mPCIE
LAN — Gigabit LAN
WiFi — 2.4/5 ГГц
Bluetooth 4.0
Відеовиходи: HDMI і VGA
Зовнішні інтерфейси: 2x USB 3.0, 2x USB 2.0
Аудіовихід — роз’єм 3.5 мм
Габарити: 153 x 153 x 38
Маса: 390 г

До упаковки майже не було претензій, якщо не зважати на те, що блок живлення й кабель бовталися всередині. Сам комп’ютер захищений досить добре: поролон і товстий картон коробки.


Комплект досить скромний.
1. Комп’ютер зі встановленими ОЗП, SSD і WiFi
2. Блок живлення
3. Кабель живлення
4. Адаптер для жорсткого диска
5. Інструкція


Інструкція, по суті, нічого особливого собою не являє, якби не один нюанс: у двох словах навіть описано процес встановлення Ubuntu.


Блок живлення досить компактний, із заявленими параметрами — 12 Вольт 3 Ампери.
Судячи з габаритів цього БЖ, мене мучили сумніви, чи підійде він для цього комп’ютера, але згодом з’ясувалося, що його вистачає навіть із запасом.
Розбирати його я поки не став: корпус невеликий, пластик товстий, а склеєний він досить міцно.
У комплект також поклали кабель живлення з європейською вилкою. Це плюс, адже роз’єм на блоці живлення менш поширений, ніж звичайні комп’ютерні. Хоча саме такий роз’єм найчастіше трапляється на ноутбучних БЖ.
Ну і, звісно, адаптер для встановлення жорсткого диска + кріплення + незрозумілі самоклейні прокладки з пористої гуми.


На перших фотографіях було видно, що зверху на комп’ютері наклеєна захисна плівка.
Це невипадково: верхнє покриття глянцеве. Але, як на мене, краще б воно було матовим. Можливо, спочатку такий вигляд здавався б менш привабливим, зате згодом дав би сто очок глянцевому. Уся ця краса неабияк притягує пил.
Але в будь-якому разі виглядає симпатично. Корпус дуже схожий на одну з версій комп’ютерів PIPO, а саме на модель X6S.


Габарити корпусу невеликі: 15х15 см, висота — майже 4 см.


Розгляньмо комп’ютер з різних боків.
Спереду розташований слот для карт пам’яті MicroSD, поруч із ним два роз’єми USB 2.0, а ще правіше — невелике «вічко» фотоприймача.
Ззаду роз’ємів більше:
Вхід живлення, відеовиходи HDMI і VGA, роз’єм для підключення до локальної мережі, аудіовихід.

З правого й лівого боків немає нічого, крім вентиляційних отворів. Отвори закриті захисною сіткою, що дуже доречно, адже охолодження активне.


Зверху розташована велика кнопка ввімкнення — промахнутися неможливо. Коли комп’ютер увімкнений, піктограма на кнопці підсвічується білим, але світить неяскраво. Я навіть не став фотографувати, бо її було б погано видно.


Знизу — великі гумові ніжки, тож по столу комп’ютер майже не ковзає. Майже — бо комп’ютер доволі легкий.


Під час першого ввімкнення пропонується ввести основні налаштування: мову, країну тощо.
Але оскільки на початку роботи комп’ютер не був підключений до локальної мережі, налаштування застосувалися не повністю — мовний пакет українською не завантажився. Тим краще: нижче розповім, як увімкнути українську мову, якщо ви опинилися в такій ситуації.


Робочий стіл знайомий багатьом користувачам останніх версій Windows.


Попередньо встановлено неактивовану Windows 10 Home.
Після підключення до локальної мережі активація пройшла без проблем, жодних сторонніх програм-активаторів виявлено не було.


Спочатку користувачеві доступно 48.7 ГБ із 58.7 вільних, тобто Windows займає лише 10.
Але не спокушайтеся: щойно Windows «присмокчеться» до мережі, вільного місця поменшає. У мене різні оновлення й система відновлення швидко відібрали ще приблизно 4 ГБ.
Утім, для більшості завдань 64 ГБ SSD більш ніж достатньо.


Диск поділено на три розділи: службовий на 100 МБ, основний на 58.7 ГБ і розділ відновлення системи на 800 МБ.


Вище я писав, що в мене не ввімкнулася українська мова. Кілька слів про те, як тепер її ввімкнути.
Можливо, усе відбулося б автоматично, але мені довелося зробити це самостійно.

Зазвичай під час тестів монітор у мене під’єднаний через HDMI- VGA конвертер, найчастіше це не спричиняло жодних труднощів, хіба що зображення було менш якісним
Але в цьому випадку чомусь комп’ютер відмовився виводити рідну для мого монітора роздільну здатність 1920х1080, пропонуючи максимум 1680х1050.


Зазирнімо в диспетчер завдань. Я розгорнув найзрозуміліші пункти.


У комп’ютері встановлено дві мережеві карти: WiFi від Intel і дротова гігабітна від Realtek. Налаштувань пропонується чимало, хоча більшості звичайних користувачів вони не потрібні.
WiFi може працювати в обох діапазонах — 2.4 і 5 ГГц.


Інформація про систему з CPU-Z. У новій версії зробили меншими вікна й додали простенький бенчмарк, що приємно.
БІОС AMI, стандартний для китайських пристроїв. Навіть не бачу особливого сенсу його описувати.


Порівняльні результати бенчмарку CPU-Z з іншими моделями процесорів.


У комп’ютері встановлено твердотільний накопичувач виробництва Foresee. Останнім часом мені часто трапляються мікросхеми флешпам’яті цього виробника, хоча раніше я навіть не чув про цю компанію.
До речі, температура в ньому показується не просто «для меблів», а цілком реальна.


Щоб одразу відкинути запитання щодо кешування в ОЗП під час тесту, я провів тестування з файлом обсягом 8ГБ — це вдвічі більше за обсяг пам’яті.
493МБ/с під час читання і 150МБ/с під час запису.
Запис, звісно, міг би бути й швидшим, але оскільки операції читання трапляються частіше, це не так критично.


Не бачу особливого сенсу тестувати швидкість іншими утилітами, тому провів лише ще один тест за допомогою відомішої програми CrystalDiskMark.
1. SSD
2. Зовнішній жорсткий диск обсягом 500ГБ, підключений до USB 3.0
3. Вбудований кардридер. На жаль, він явно підключений до порту USB 2.0, оскільки швидкість невисока, хоча в тесті використовувалася карта пам’яті з максимальною швидкістю близько 90МБ/с.


Настав час перевірити роботу з диском SATA.
Встановити диск дуже просто. Перевертаємо комп’ютер; якщо захисну плівку знято, раджу підкласти щось м’яке.
Потім знаходимо єдиний невеликий гвинтик, викручуємо його й повертаємо нижню частину проти годинникової стрілки.
Біля гвинтика є дві позначки — положення «відкрито» і «закрито»; вони допоможуть зорієнтуватися, наскільки повертати.


Знімаємо кришку — всередині видно відсік для жорсткого диска.


У комплекті є рамка та п’ять гвинтів: чотири великі й один маленький.
Встановлюємо рамку, як показано на фото, і прикручуємо її чотирма великими гвинтами.


Встановлюємо диск на місце й закручуємо гвинтик, що залишився, — п’ятий.
Диск входить у роз’єм досить туго, тож краще притримувати роз’єм, щоб не відірвати його.
Не подумайте нічого поганого: роз’єм припаяний добре, але про всяк випадок я б його притримував.

Усе, тепер ставимо задню кришку й фіксуємо її гвинтом, який викрутили раніше (він такий самий, як гвинт кріплення жорсткого диска).


Звісно, правильніше було б перевірити SSD-диск, але я тестував звичайний, і на це є дві причини:
1. SSD-диск зараз тимчасово недоступний.
2. Думаю, сценарій використання звичайного диска реалістичніший, ніж SSD.

110 МБ/с читання і 88 МБ/с запису. Швидкість обмежена можливостями жорсткого диска. Тестовий файл, як і минулого разу, має обсяг 8 ГБ.


Зрозуміло, CrystalDiskMark показує кращий результат.


Ну а далі — кілька стандартних тестів.
Спочатку класичний 3Dmark 2006. Результат я не назвав би високим, він приблизно відповідає процесору Atom X5-8500.
Зате комп’ютер не нагрівається вище 73 градусів.


Цього разу я вирішив скоротити список тестів продуктивності, оскільки не бачу в них особливого сенсу, тож далі йде тест Cinebench.


А температурним режимам я приділю значно більше уваги.
Як відомо, більшість мінікомп’ютерів схильні до проблем із перегріванням, і цьому пункту я зазвичай присвячую окрему частину огляду. Цей огляд не стане винятком.
Експериментувати я почав поступово, використовуючи для тестів утиліту OCCT.
Спочатку — пара стандартних тестів «математики», тобто із завантаженням лише процесорного ядра.

73 градуси після годинного прогону — поки що чудовий результат.


Тест Linpack зміг прогріти його лише до 70 градусів.


А це вже значно важчий тест: у ньому процесор майже дійшов до тротлінгу, але такий режим роботи комп’ютера трапляється дуже рідко. Зазвичай навіть в іграх навантаження менше.
У цьому тесті створюється максимальне навантаження на графічне ядро.

На комп’ютерах із «зовнішньою» відеокартою цей тест не такий ефективний і призначений для тестування блока живлення, але оскільки відеокарта в нас вбудована, він якнайкраще підходить для стрес-тесту системи охолодження.


Максимум — 86 градусів.


Наступний тест уже належить до екстремальних, оскільки одночасне й тривале навантаження припадає і на графічне ядро, і на процесорну частину. У реальному житті така ситуація практично ніколи не трапляється, а про тривалий вплив і поготів не йдеться.
Але за 5 хвилин я побачив повідомлення про автоматичне вимкнення ПЗ через перегрівання.




З’ясувалося, що в програмі встановлено обмеження максимальної температури на рівні 85 градусів. Змінюємо на 90 (температура спрацьовування тротлінгу) і повторюємо тест.
Годинний тест за максимального навантаження.
До речі, у всіх тестах процесор працював у турборежимі (2.24ГГц за штатних 1.6ГГц)


Лише в такому режимі мені вдалося довести процесор до автоматичного зниження частоти.


Уже радше як доповнення провів тест LinX, але переважно для оцінювання продуктивності. Цікаво, що продуктивність у 32-бітному й 64-бітному режимах майже не відрізняється, хоча в мене був випадок, коли різниця становила кілька разів.
Не скажу, що продуктивність висока; вона приблизно відповідає процесору Atom X5-8500.


На цьому поки що на деякий час припиню тестування й перейду до не менш постійної рубрики моїх оглядів — розбирання.

Розібрати комп’ютер відносно нескладно. Головне — на самому початку не забути викрутити три саморізи, позначені стрілками на фото.
Спочатку я не помітив верхній саморіз, через що втратив час і нерви.
Викрутивши саморізи, проводимо по периметру якоюсь пластиковою карткою, щоб роз’єднати засувки, — і все.


Верхня кришка з’єднана з рештою корпусу кабелем, оскільки зверху розташована кнопка ввімкнення.


Світлодіоди світяться одним кольором, хоча до плати йде шість! дротів. Я не зрозумів, навіщо їх стільки, та й не захотів розбиратися, але, як на мене, половина зайва :)


Перше враження — акуратно, я б навіть сказав, дуже акуратно.


Часто запитують, навіщо потрібне розбирання, що там можна побачити, крім незрозумілих нікому залізяк і мікросхем.
Поясню. Я не завжди дивлюся на мікросхеми й залізяки, набагато більше уваги приділяю дрібницям, зазвичай непомітним для більшості користувачів, але саме вони говорять мені про якість значно більше, ніж тести.
Річ у тім, що виробники насамперед починають заощаджувати «на сірниках»: зникають стяжки, обплетення для дротів, замість скотчу з’являється термоклей, а потім починають заощаджувати взагалі на всьому, на чому тільки можна.

Тут же я відразу звернув увагу на те, що роз’єми антен зафіксовані спеціальною тканинною стрічкою з клейким шаром. Такою самою стрічкою обмотані всі дроти. Це, звісно, дрібниця, але вона багато розповіла мені про якість виробництва.


Виймаємо з комп’ютера все, що можна вийняти. Усі плати з’єднані за допомогою роз’ємів — ще один плюс конструкторам.


ОЗП обсягом 4 ГБ реалізовано однією планкою виробництва Kingston. Питання щодо оригінальності залишу на совісті продавця, тим паче, що, наскільки я знаю, може бути встановлена пам’ять і від інших виробників.
Адаптер WiFi-Bluetooth виробництва Intel, тут запитань немає: Intel — не та фірма, якій не можна довіряти.
SSD виробництва Foresee, утім, я згадував про це й раніше. Найпростіший варіант, без кеш-пам’яті, лише контролер і флешпам’ять.


Контролер досить відомий — SM2246XT.
Флешпам’ять має маркування Foresee HFGD8U5A. Реальний виробник мені невідомий, думаю, фірма лише корпусує чипи.


Оскільки на платі передньої панелі є чимало цікавих деталей, зробімо й її невеликий огляд :)
Плата також має роз’єми для з’єднувальних кабелів, хоча можна було заощадити, просто впаявши дроти.




1. Знизу плати нічого особливо цікавого немає: пара кварцових резонаторів і пасивні компоненти.
2. Хоча ні, є захист сигнальних ліній USB, який я рідко бачу навіть у брендів першого ешелону.
3. Живлення (і, ймовірно, захист від перенапруги) також подається окремо на кожен порт — такого я взагалі ніде не бачив.
4. Коли я вийняв плату, то спочатку навіть трохи замислився, навіщо на ній USB-хаб, якщо й так використовуються два USB-порти на гребінці материнської плати.
Згодом стало зрозуміло: цій платі потрібні 3 порти, тому й поставили USB-хаб.
5. Третій порт потрібен мікросхемі кардридера RTS5159 виробництва Realtek.
6. А ось цього моменту я поки взагалі не зрозумів. Комп’ютер має не лише віконце фотоприймача, а й сам фотоприймач. Але, на жаль, я поки не зрозумів, як його взагалі використовувати в цьому пристрої. Сам користуюся ІЧ-приймачем на базі URCR із програмою Girder, але не думаю, що ця стародавня програма буде корисною.


Подальше розбирання все-таки сховаю під спойлер, бо фотографій багато.

Потім, звісно, я зібрав усе назад, але не повністю, а вирішив провести невеликий експеримент із заміною антен.


Для початку кілька слів про те, чому було проведено такий тест.
Річ у тім, що WiFi тут не дуже чутливий, і свою точку доступу я навіть бачив не надто впевнено, а під час спроби підключитися з'являлася помилка.
Тому й було проведено порівняльний тест із зовнішніми антенами: минулого разу в ТВ-боксі одна з них мені допомогла.

Але тут на мене чекало розчарування: із зовнішніми антенами ситуація була ще гіршою. Щоправда, вони просто лежали на столі; думаю, якби підібрати для них вигідніше положення, результат був би іншим, але маємо те, що маємо.
Отже, тест. Роутер в іншому кутку кімнати (приблизно 5-6м), прямої видимості між антенами немає, на заваді телевізор, меблі тощо.
Ліворуч — зовнішні антени, праворуч — внутрішні, комп'ютер задньою стінкою повернутий у бік роутера.


А на додачу — тест зі штатними антенами та відстанню до роутера близько 1м.

Можу сказати, що WiFi посередній, добре хоч реалізований у вигляді окремого модуля.
Із плюсів — поєднаний із Bluetooth (не всі адаптери мають і те, й інше), підтримує діапазон 5ГГц.
Якщо роутер у тій самій або сусідній кімнаті, усе буде гаразд.


Отже, комп'ютер ми доопрацювали, а ще раз протестувати забули.
Я пропущу попередні пестощі етапи тестування й одразу перейду до BDSM.

Максимально можливе навантаження, температура за даними моніторингу — 83 градуси після годинного тесту. Минулого разу все закінчилося тротлінгом.


А ось лог чомусь показує температуру до 90 градусів.


Ускладнимо тест, додамо жорсткий диск як додаткове джерело тепла.
Ще один годинний тест — тротлінгу немає.
Крім того, видно, що після зняття навантаження температура різко падає, а вентилятор буквально за 10-20 секунд переходить на першу швидкість.


А ось температура зростала навіть плавніше, що дивно.


Якщо ви думаєте, що все дуже погано, покажу графік годинного тесту з повним завантаженням процесора програмою Linpack до доопрацювання.


Після цього я одразу провів ще один тест, запустивши 3Dmark: тут максимум лише 68 градусів.


Вимірювання енергоспоживання в різних режимах.
1. Комп’ютер вимкнений — схоже, блок живлення має велике власне споживання.
2. Робочий стіл.
3. Максимально можливе навантаження.
4. Максимальне навантаження + жорсткий диск на 500 ГБ.
Було ще п’яте фото, але його нікуди було прилаштувати: споживання під час тесту LinX — 11.5 Вт.


Теплові режими, зняті через 50 хвилин від початку тесту з максимальним навантаженням і встановленим жорстким диском.
1. Температура в найгарячішому місці — 36 градусів.
2. Температура блока живлення — 36.4 градуса. Про це я писав на самому початку огляду: блок живлення ледь теплий навіть після тривалого максимального навантаження, тож є великий запас для різних флешок і жорстких дисків.
3. Розподіл тепла в корпусі. Видно зону, звідки надходить холодне повітря (у правому верхньому куті корпусу), а також стіл, нагрітий теплом від вентилятора. Як на мене, систему охолодження спроєктовано дуже вдало.


Підозрюю, що далі виникнуть цілком закономірні запитання: а як щодо звичайної роботи, ігор чи фільмів?
Щодо ігор скажу так: усе приблизно як у комп’ютерів на базі Atom 8300-8500, тобто старенькі ігри, хоча, здається, і з танками особливих проблем не було. Особисто я без проблем грав у свої улюблені Far Cry 1 і 2. Із задоволенням пограв би в останнього Serious Sam, але йому потрібна нормальна (зовнішня) відеокарта; старі версії надто старі й працювати не будуть, а Сем 2 мені просто не подобається.
Тепер щодо фільмів. Тут також проблем не виявлено: на знімку екрана — завантаження процесора під час відтворення з флешки фільму з роздільною здатністю 4к і потоком 100Мбіт. Як на мене, 8-12% — це чудово.
Деякі читачі можуть запитати: як же так, я дивився не лише на моніторі 1920х1080, а ще й у віконному режимі? Поясню: роздільна здатність виведення не впливає на завантаження декодера, адже декодується все одно потік 4к, а куди його виводити — не має значення.


Тести завершено, час підбити підсумки.
Переваги
Дуже хороша якість виготовлення, втім, це я показав в огляді.
Наявність попередньо встановленої легальної ОС Windows 10, жодних проблем з активацією.
Два відеовиходи, HDMI+VGA, а отже, можливість створення конфігурацій із двома моніторами.
Проблем з охолодженням немає, комп’ютер складно перегріти навіть за великого навантаження.
WiFi 2.4/5ГГц + Bluetooth
Теоретична можливість керування з ІЧ-пульта ДК (сказали, що пульт, можливо, з’явиться у продажу).
Можливість встановити жорсткий диск формату 2.5 дюйма.
Можливість збільшити обсяг ОЗП до 8ГБ, замінивши модуль пам’яті.
Захист USB-портів і виходу HDMI.

Недоліки.
Активна система охолодження, хоча й зі змогою змінювати швидкість вентилятора.
Чутливість WiFi залишає бажати кращого.
Щоб почистити вентилятор, доведеться розбирати корпус, а зробити це не дуже зручно.
Лише один слот пам’яті: із двома процесор підтримує до 16ГБ, а з одним — лише 8.
Верхня поверхня корпусу легко брудниться.

Моя думка. Хоч і ризикую накликати на себе натовп анонімних мінусаторів, але скажу чесно: комп’ютер сподобався. Як невелике виправдання наведу посилання на 4пда, де думки людей, які придбали цей комп’ютер, приблизно збігаються з моєю. А також мініогляд із сайту CNX.
Під час розбирання мене не полишало відчуття, що маю справу з пристроєм, зібраним у Китаї, але на замовлення європейського бренду. Можливо, це пояснюється акуратним складанням, продуманою конструкцією або просто загальною культурою виробництва — не знаю, просто досвід спілкування з фірмовими пристроями на це вказує.
Щодо продуктивності, то пристрій, звісно, не дуже потужний і формально мало чим відрізняється від своїх побратимів на Atom, а деяким навіть поступається (наприклад, Atom 8700). Але на противагу можна сказати, що це вже цілком повноцінний комп’ютер, на який за бажання можна встановити Windows 7, 8 або Linux. Та я вважаю, що більше переваг дає можливість модернізувати комп’ютер, замінивши модуль WiFi або збільшивши обсяг ОЗП/SSD. Також відзначу, що плата не деформується від радіатора процесора — таке траплялося мені в подібних комп’ютерах із пасивним охолодженням.

Звісно, знайдуться читачі, які скажуть, що є ж Pipo X6S, дуже схожий на цей комп’ютер.
Так, він схожий, але переважно зовні. Із переваг PIPO — дві мережеві карти, зовнішня антена WiFi та можливість працювати як роутер. На цьому переваги закінчуються й починаються недоліки:
1. Непродумана система охолодження.
2. Нижча продуктивність
3. Немає відеовиходу VGA, а отже, і можливості під’єднати другий монітор.
4. Низька продуктивність SATA через підключення до процесора через конвертер
5. LAN реалізовано за допомогою USB-LAN-чипів.
6. Неможливо встановити Windows 7, яка іноді краща за 8 або 10.

Огляд у мене вийшов аж надто позитивний, тож, мабуть, варто окремо розповісти про недоліки.
Звісно, не обійшлося й без мінусів — я б здивувався, якби їх узагалі не було.
Активна система охолодження потребує догляду, до того ж вона шумить. Дуже шкода, що вентилятор не можна повністю вимкнути. Я пробував відому багатьом утиліту СпидФан, але вона нічого не змогла зробити — регулювання обертів недоступне.
І хоча на першій швидкості вентилятор шумить не дуже сильно, з часом він усе одно забиватиметься пилом (хоча від цього частково захищає сітка на вентиляційних отворах), а ще має такий параметр, як строк служби. Розбирання мені не дуже сподобалося — не зовсім зручно. Якби виробник подбав про зручність розбирання, було б краще.
Мабуть, активна система охолодження — це найбільший недолік.

Другий недолік — не дуже якісний зв’язок WiFi на великих відстанях, але тішить наявність діапазону 5ГГц, що може допомогти тим, у кого в діапазоні 2.4ГГц дуже багато точок доступу, які створюють перешкоди. Загалом за цим пунктом 50/50, у будь-якому разі кабель надійніший.

Ну от, тепер, здається, все. Як завжди, чекаю на запитання, пропозиції щодо тестів та й просто спілкування в коментарях.

Товар надано магазином для написання огляду.