Блог про електроніку й техніку    /    Огляди    /    Сторінка 49

У квітні я робив огляд доволі цікавого та якісного блока живлення на 12 В. Тоді він мені дуже сподобався співвідношенням ціни та якості. Але в коментарях, а згодом і в особистих повідомленнях, мене запитували про такий самий блок живлення, але на 24 В. Цим оглядом я спробую виконати це прохання й покажу, що він собою являє.

Побачивши, що дівчата почали робити навіть підсвічування на кухні, я теж вирішив відкласти паяльник убік і зробити зустрічний огляд нетипового для мене товару — жіночої сумочки. Сумочки бувають різні: великі й маленькі, білі й чорні, зелені й сині, з довгими ручками й короткими, але сумочка — це майже завжди незмінний жіночий атрибут. А про те, що для різної пори року й різного одягу потрібні різні сумочки, годі й казати. Загалом, як завжди: огляд, фотки й майже незмінний допилінг :)

Багатьом, напевно, знайома ситуація, коли в найбільш невідповідний момент фотоапарат (та й багато інших пристроїв) пише: «батарея розряджена», і йому байдуже, що вам залишилося зробити всього пару кадрів. Акумулятори зазвичай поділяються на фірмові та їхні клони — про другі ми й поговоримо в цьому огляді.

Усе почалося з того, що в старенького планшета почав барахлити блок живлення, і я вирішив підібрати йому заміну. Знайшов варіант зі звичною для нас вилкою та незнімним кабелем. Старий блок живлення я, найімовірніше, полагоджу й уже навіть придумав, куди його застосувати, а сьогодні спробую протестувати новий.

Цей огляд — четвертий у серії матеріалів про складання доволі специфічного пристрою — потужного електронного навантаження. Опублікувати його я збирався вже давно, але все ніяк не вдавалося завершити цей пристрій.

Оскільки огляди мінікомп’ютерів стали з’являтися доволі часто, я вирішив написати трохи розширену версію огляду такого пристрою. А розширити її вирішив у бік можливих варіантів застосування цього мінікомп’ютера. Оскільки мені частенько доводиться мати справу із системами відеоспостереження, то й розвиватиму огляд у цьому напрямі. Утім, про все по черзі, не порушуватимемо традицій.

Так, ви не помилилися, у мене вже є огляд цих акумуляторів, навіть із застосуванням. Але цей огляд відрізняється від попереднього. Також я заодно відповім на деякі запитання, які часто виникають у читачів щодо товарів, отриманих для оглядів. Загалом, кому цікаво, продовження, як завжди, під катом.

Мої постійні читачі знають, що я займаюся системами відеоспостереження. А оскільки зараз повсюдно переходять на відеосистеми з IP-камерами, для їх налаштування вже недостатньо мати просто телевізор. Я подумав, що буде зручно налаштовувати такі камери за допомогою планшета, але планшети зазвичай не мають роз’єму для підключення звичайного мережевого кабелю. Цю проблему я думав розв’язати за допомогою адаптера microUSB-LAN. І навіть розв’язав би, але все виявилося не так гладко, як хотілося. Докладніше — під катом.

Для одного з моїх майбутніх пристроїв знадобилися потужні польові транзистори. Звісно, можна було купити їх офлайн, але в нас вони майже втричі дорожчі, ніж у Китаї. Оскільки може трапитися підробка, а я міг узяти їх на огляд, то вирішив спробувати й заодно перевірити. Розбирання не буде, зате буде складання :)

Багатьом майстрам-саморобникам, напевно, часто доводиться використовувати гравер у своїй роботі. Я користуюся невеликим саморобним дрильком, але часто бачив, що інші використовують Дремель та його клони. Він здався мені зручним, але хотілося чогось потужнішого і зі стандартним патроном. Побачив щось схоже в одному відомому магазині й зміг узяти на огляд. Ну що ж, спробуймо подивитися на нього зовні й трохи зазирнути всередину — чи вартий він того, чи ні.

Цим оглядом я підходжу до кінця своєї епопеї зі знайомством з інтерфейсом USB 3.0 у себе вдома. USB-хаб — річ, якою я постійно користуюся вдома, а зі збільшенням обсягів даних хотілося б підвищити й швидкість їх передавання. Загалом огляд, розбирання, аналіз і висновки, як завжди, під катом.

Оскільки моя робота тісно пов’язана з комп’ютерами, мене цікавлять різні незвичайні речі для них. Не так давно я дізнався про такий цікавий пристрій, як відеокарта, що під’єднується до USB-роз’єму комп’ютера. Щойно мені вдалося взяти її на огляд, я відразу цим скористався. Загалом усе як завжди: огляд, розбирання, тестування.

Не так давно я викладав огляд корпусу для жорсткого диска. Оскільки там уже був інтерфейс USB 3.0, а вдома досі лише 2.0, я вирішив трохи оновити свій старий комп’ютер. Наскільки я вже зрозумів, Orico вважається своєрідним брендом у сфері комп’ютерних аксесуарів, тож я й вирішив подивитися, що це за китайський бренд.

Цього разу огляд доволі неоднозначного пристрою, у якому виробник спробував догодити прихильникам одразу двох груп користувачів і розв’язати проблему холівару — Windows vs Android. А розв’язати це завдання виробник вирішив за допомогою пристрою з Dualboot, тобто мінікомп’ютера, що поєднує ці дві ОС одночасно (ну майже). Загалом, кому цікава ця тема — прошу під кат.

Досить часто в господарстві може знайтися непотрібний жорсткий диск розміром 2,5 дюйма. Наприклад, після заміни на місткіший. Старий можна покласти на полицю, а можна засунути його в коробочку й отримати швидку «флешку» з доволі пристойною місткістю. Загалом ідеться про корпус для зовнішнього жорсткого диска.

Акумулятори в мене вдома якось несподівано почали розмножуватися, а оскільки паралельно треба було перевірити чимало акумуляторів, я вирішив розжитися зарядним пристроєм із функцією вимірювання ємності. Але брати відомі всім Opus, Soshine чи iMax було б зовсім банально, тож я вирішив спробувати маловідомий зарядний пристрій. Продовження історії, як завжди, під катом.

Уперше теплопровідну гуму я побачив багато років тому в CD-ROM-ах: за її допомогою відводили тепло від драйверів двигуна на корпус приводу. Тоді я якось особливо не надав значення зручності такої речі. Але згодом зрозумів, що іноді вона може неабияк виручити. З цікавості замовив на пробу пару шматочків різної товщини. Кому цікаво — заходьте.

Ще один огляд на тему всіляких речей для саморобок. Цього разу розповім про цифровий регулятор обертів. Річ цікава сама по собі, але хотілося більшого. Кому цікаво, читайте далі :)