Gretel A7, непоганий бюджетний смартфон

До моїх рук потрапив черговий смартфон, цього разу — доволі бюджетна модель з екраном 4.7 дюйма. Апарат, як завжди, має свої переваги й недоліки, спробуємо розібратися, що до чого і чи може він зацікавити споживача.


Оскільки цей смартфон здебільшого нічим особливо не відрізняється від більшості своїх "однокласників", огляд буде доволі коротким. Я просто не уявляю, що про нього можна розповісти. Хоча, звісно, варто зазначити, що апарат має свої особливості — як приємні, так і не дуже.

Для початку — те, що заявлено в технічних характеристиках.
Колір — Чорний Білий Жовтий Синій Червоний Помаранчевий Сріблястий
Процесор — MTK6580, 4 ядра
GPU — Mali-400 MP
Операційна система — Android 6.0
Пам’ять — 1 ГБ ОЗП, 16 ГБ флешпам’яті.
Дисплей — 4,7 дюйма, роздільна здатність 1280х720
Тип мережі GSM: 2G GSM 850/900/1800/1900MHz
WCDMA: 3G: 900/2100MHz
Бездротові інтерфейси — WIFI: 802.11b/g/n, Bluetooth 4.0
GPS
Слот для карти пам’яті — MicroSD, заявлена підтримка до 256 ГБ.
Аудіовихід/мікрофон — роз’єм 3.5 мм.
Тип SIM-карт — 2 шт. micro SIM
Фронтальна камера 2 Мп
Основна камера 8 Мп, підсвічування
Індикатор подій — ?
Акумулятор 2000 мА·год
Розмір 140х67х9,4 мм
Вага — 127 грамів

Як бачимо, у телефоні "немає нічого зайвого". А якщо простіше, виробник узяв звичайний смартфон на банальному MTK6580, прибрав сканер відбитків пальців, не став встановлювати додаткову камеру й фронтальне підсвічування — і це доволі непогано. Але також "під роздачу" потрапила й оперативна пам’ять, якої тут усього 1 ГБ. Хоча, з іншого боку, апарат задуманий як бюджетна "дзвонилка", і найчастіше такого обсягу пам’яті цілком вистачає. Наприклад, я вже понад рік користуюся Doogee X5 Max з 1 ГБ ОЗП, і мені цього більш ніж достатньо.
Індикатор подій я позначив знаком питання, бо він дещо "своєрідний", але про це пізніше.

Апарат постачається в повністю білій картонній коробці, на якій зазначено короткі характеристики, а також є нагадування, що контакти акумулятора захищені скотчем, який треба зняти перед використанням.
Апарат лежить у пластиковому лотку, а внизу складено все інше. Хоча поняття "складено" тут доволі умовне — радше все акуратно звалено в купку. Втім, у дорозі нічого не постраждало, тож тут питань немає.


Комплектація приємно здивувала, особливо для простого апарата.
1. Смартфон Gretel A7
2. Зарядний пристрій
3. Силіконовий чохол
4. Кабель USB-microUSB
5. Запасна захисна плівка
6. Запасна задня кришка чорного кольору
7. Інструкція.



Трохи докладніше.
1. Інструкція частково російською мовою. Користі з неї небагато, але все одно приємно.
2. Кабель найзвичайнісінький, доволі м’який.
3, 4. Блок живлення (зарядний пристрій) з європейською вилкою, вихідна напруга 5 В, струм до 1 А. Зрозуміло, що про жодні алгоритми швидкого заряджання не йдеться.


А от запасна плівка й задня кришка приємно потішили — таке нечасто зустрінеш навіть у дорогих апаратів.
Цікаво, що смартфон продається в жовтому кольорі, а запасна кришка — чорна. Думаю, виробник вирішив убити двох зайців: і запасну кришку покласти, і надати можливість вибрати колір. За це йому плюс.


Зовні він нагадав мені якусь модель Ulefone: та сама форма й такий самий силіконовий чохол у комплекті, навіть ціна приблизно схожа.


Але зовні він мені сподобався. Передусім своєю аскетичністю: на мій погляд, у ньому немає нічого зайвого, типова "дзвонилка".


Чохол здебільшого прилягає рівно, трохи не доходить лише біля кнопок — точнісінько як у Ulefone. Кабель під’єднується без проблем, пам’ятаю, в одного з протестованих апаратів із цим були труднощі.


Якщо не помиляюся, це мій перший смартфон у "кольоровому" дизайні: до цього були чорні, білі й кілька "золотих".
Колір справді лимонний. Не сказав би, що це погано, радше незвично. У цьому випадку колір обирав не я, але, як не дивно, він має гарний вигляд. У задній частині чохла є отвори для камери, підсвічування й динаміка. На жаль, немає захисних заглушок для роз’ємів, як у Doogee Y6.


Чохол дуже м’який. З легким здриганням згадую дубові чохли в Cubot. А тут чохол — повна копія чохла Ulefone 007: м’який, приємний, хоч щось тішить.


Під екраном є механічна кнопка "додому". Кнопка підсвічується двома кольорами — червоним і зеленим. Уміє блимати червоним, коли телефон розряджений, і зеленим, коли зарядився. Ось і все: індикатор подій працювати не вміє. Це щодо того, що я писав вище про «умовно».
Вгорі розмовний динамік і камера. Якщо придивитися, то під час роботи праворуч просвічує червона точка датчика наближення (на фото її не видно).


Ще під час фотографування я звернув увагу на місця для сенсорних кнопок ліворуч і праворуч від кнопки «додому» — пару темніших кружечків. Їх видно лише при світлі спалаху або за дуже яскравого освітлення. Пізніше я до них ще повернуся.


Хоч чохол і тонкий, без нього смартфон має трохи кращий вигляд. Щоправда, варто зазначити, що задня кришка глянцева, буквально як дзеркало, але через невелику вагу смартфон не намагається «вислизнути» з руки. Крім того, на жовтому кольорі майже не помітні відбитки, що також можна записати в переваги такого оригінального кольору.


Унизу — решітка основного динаміка. Звук нормальний, без хрипів і сторонніх призвуків, але гучності бракує.
На нижньому торці — гніздо для підключення зарядного пристрою та мікрофон. На жаль, телефон не підтримує функцію OTG, тому USB-флешку до нього не під'єднати.
Вгорі — основна камера та світлодіод підсвічування, гордо названий «спалахом» :)


На верхньому торці — гніздо для підключення гарнітури, а праворуч — три стандартні кнопки: гучності та живлення. Кнопки дуже м'які, я б навіть сказав, що надто м'які.


Я пробував смартфон із жовтою та чорною кришками. З чорною він має нормальний вигляд, але втрачається певна індивідуальність. Утім, це на любителя, а те, що виробник дає змогу вибирати, на мій погляд, добре.


Перше, на що я звернув увагу, знявши кришку, — незвична форма акумулятора. Зазвичай він ближчий за формою до квадрата, а тут акумулятор зроблено майже на всю довжину корпусу. Особисто я вважаю таке виконання не надто вдалим, адже вибір акумуляторів такого розміру помітно менший.
Мені завжди було цікаво, навіщо на акумуляторі голограма: їх справді підробляють і треба від цього захищатися?


У смартфона є два слоти для карт microSIM і карта пам'яті microSD. Приємно, що тут немає слота й карти однакового розміру — особисто для мене так зручніше. Зрозуміло, гарячої заміни карт немає, тож у будь-якому разі перед цим доведеться вимкнути живлення.

Заявлена ємність акумулятора — 2000 мА·год, але це я перевірю пізніше. Динамік закритий захисною сіточкою, а точніше — чимось на кшталт тканини.


Перше, на що звертаєш увагу, коли береш апарат у руки (ну, крім кольору), — його вага. Після мого Doogee він здається невагомим. Звісно, 129 грамів проти 190 — майже в півтора раза менше. Крім того, через меншу діагональ екрана він трохи менший, тому в руках здається маленьким.
З чохлом апарат трохи важчий — близько 142 грамів.


GSM-антена розташована внизу, а WiFi та GPS — вгорі. Я очікував певних проблем із мобільним зв'язком, адже під час користування нижня антена частково закривається рукою, але жодних проблем не помітив.


Задня рамка прикручена 13 гвинтами. Середні нижній і верхній довші за решту, тож якщо вирішите розібрати апарат, майте це на увазі.


Внутрішнє компонування також відрізняється від того, що я бачив раніше. Не хочу сказати, що це добре чи погано, просто незвично. Найчастіше вгорі апарата розташована основна плата, а внизу — плата з USB-роз'ємом, динамік, антена тощо. У цьому випадку плата одна, на всю довжину корпусу.


Я не піднімав плату, але, судячи з огляду, можу сказати, що, найімовірніше, основна електроніка розташована в довгій частині, вгорі — камера, світлодіод підсвічування та зарядний пристрій, унизу — мікрофон, динамік і роз'єм microUSB.


А ось і причина малої ваги: в апарата немає звичного алюмінієвого шасі, принаймні я його не виявив.


Оскільки акумулятор знімний, виміряти його ємність було вже справою техніки та кількох скріпок :)
Тест я вирішив провести за звичною методикою:
1. Розряджаємо телефон до автоматичного вимкнення. Телефон вимикається за ємності 1%.
2. Під'єднуємо акумулятор до електронного навантаження, навантажуємо струмом 1 А протягом 10–20 секунд і фіксуємо напругу.
3. Заряджаємо акумулятор до напруги 4,35 В струмом 1 А (штатне заряджання смартфона) і від'єднуємо, коли струм упаде до 1/10.
4. Розряджаємо акумулятор струмом 1 А до напруги, за якої телефон вимкнувся сам (її я визначив у п. 2).
5. Розряджаємо акумулятор до напруги 2.8 Вольта.
Перше число — використана ємність, сума першого й другого — загальна ємність акумулятора.


Уже на першому етапі на мене чекав сюрприз. Я перевірив уже відносно багато різних пристроїв, і майже завжди порогова напруга вимкнення була близько 3.15–3.18 Вольта. Навіть думав не вимірювати напругу, за якої пристрій вважає акумулятор розрядженим. Але все-таки вирішив дотримуватися власної методики, яку застосовував раніше.
З’ясувалося, що цей смартфон вимикається не за 3.15, а за 3.45, що досить незвично.


Гаразд, запускаємо тест. Під час заряджання було віддано 1584мАч, гаразд, ставимо розряджатися:
1. Ємність, використана смартфоном, — 1500мАч
2. Загальна ємність 1500+260+18=1778мАч.
Очевидний недобір ємності: із заявлених 2000мАч я отримав менше ніж 1800, розбіжність понад 10%


Ставлю заряджатися до 100%, закачано 1798мАч, усе сходиться: тест розряджання/заряджання показав ємність не більш як 1800мАч.


До тестів акумулятора я ще повернуся трохи згодом, а поки перейду до оцінювання дисплея.

У цьому телефоні встановлено екран із роздільною здатністю 1280х720 пікселів і діагоналлю 4.7 дюйма. Хтось скаже, що краще було б 5, а ще краще — 6. Але в цьому випадку він має цілком нормальний вигляд, пристрій невеликий, і, думаю, напевно знайдуться прихильники саме відносно невеликих смартфонів.
З кутами огляду проблем немає, зображення добре видно під будь-яким кутом.


Але найбільше мене вразила яскравість екрана. Уперше бачу пристрій, якому, по суті, не потрібен ліхтарик. Просто виведіть на екран біле або світле зображення, увімкніть максимальну яскравість — і світла буде достатньо, щоб користуватися ним як невеликим ліхтарем.
Фото в порівнянні з моїм Doogee.


Навіть якщо дивитися під кутом і зі спалахом, зображення явно яскравіше, ніж на моєму смартфоні. Щоправда, є невеликий нюанс: на фото в смартфона, який я оглядаю, фон чорний, а в мого — сірий. Насправді вони приблизно однакові, щось середнє між моїм і тим, який я оглядаю. Але в будь-якому разі зображення добре видно навіть за яскравого сонця.


Якщо подивитися на попередні фотографії, може здатися, що екран у пристрою, який я оглядаю, зовсім маленький. Насправді він просто виводить фотографії на екран у трохи меншому розмірі, не заповнюючи всю площу екрана. Якщо вивести зображення робочого столу, усе стає на свої місця: екран трохи менший за 5 дюймів.


Перейду до опису програмного забезпечення й тестів. Цей розділ буде зовсім коротким, бо, по суті, особливо й розглядати нічого.
Перше, на що звертаєш увагу, — значки в трохи дитячому стилі. На вигляд симпатичні, але користуватися ними досить незручно, адже око вже звикло до звичних значків, і пошук на екрані файлового менеджера чи налаштувань відволікає. А як відомо — "найкраща ОС та, якої не помічаєш". Особливо вирізняється значок телефонної слухавки — він нагадує мені дещо інше.
Друге, що ви побачите, — екранні "кнопки". Так, тут застосовано саме таке рішення. Нагадаю, що ще під час фотографування я помітив: ліворуч і праворуч від центральної кнопки є місця для сенсорів, але місця є, а сенсорів немає.
Але я готовий змиритися з екранними "кнопками". Ба більше, я бачив, як люди вмикають такий варіант керування на смартфонах зі звичними сенсорами. Та є "одне але": штатними засобами змінити розташування кнопок не можна. Крім того, не знаю, що курили розробники, але крайні кнопки поміняні місцями порівняно зі звичним розташуванням. Це НЕЗРУЧНО, і до цього однозначно доведеться звикати, як і до значків, хоч вони й симпатичні.


Смартфон працює під керуванням Android 6.0. Припускаю, що за наявності лише 1ГБ ОЗП таке рішення, можливо, навіть краще за 7.х.
Оновлень, на жаль, немає. Можливо, їх десь можна завантажити, але я особливо не розбирався.
У телефоні встановлено флешпам’ять обсягом 16 ГБ, із яких приблизно 5ГБ зайнято потребами самого ПЗ, а близько 11 доступно користувачеві. Це досить непогано, особливо з огляду на те, що можна одночасно використовувати карту пам’яті й дві SIM-карти.


На першому знімку екрана нічого особливого, якби не останній пункт. Коли ввімкнути цей режим, смартфон кілька секунд після натискання на середню кнопку блиматиме її підсвічуванням (червоним/зеленим). Поки що мені не зрозумілий сенс цієї дії, але, як я зрозумів, він просто блимає підсвічуванням кнопки — і все.

Набір попередньо встановленого ПЗ досить скромний: базові програми, галерея, плеєр тощо.


Як я вже писав, у смартфоні використовується досить стара SoC MT6580. З одного боку, це погано — усе-таки непогано було б застосувати щось швидше, але з іншого, цьому апарату більше й не потрібно.
Root-доступу немає. CPU-Z цього не показує, а плодити скриншоти з AIDA не хочу, але в апараті WiFi лише 2.4 ГГц.


Трохи тестів.
Датчики — вибір більш ніж скромний:
1. Датчик наближення, зараз він є всюди.
2. Акселерометр, аналогічно.
3. Шумомір — ну, телефон без мікрофона я взагалі слабо уявляю.
4. Датчик освітленості, тут також усе просто: поки що не бачив апаратів без нього.

Оце й усе.

Але зазначу, що в цьому апараті, попри його ціну, встановили сенсорний екран на 10 дотиків. На мій особистий погляд, вистачило б і 5.
Нещодавно бачив запитання про те, навіщо потрібен сенсорний екран більш ніж на 2 дотики, спробую пояснити.

По суті, для більшості операцій достатньо 2 дотиків, але такі сенсори мають недолік: некоректно розпізнають дотики, якщо точки контакту розташовані на одній лінії (горизонтальній або вертикальній), тож у підсумку маємо сенсорний екран «на 1,5 дотика». Власне, тому я й написав, що реально достатньо 5, бо сенсори на 3 і 4 дотики мені ще не траплялися.

Та хоч сенсорний екран тут і на 10 дотиків, у нього є недолік: фантомні натискання під час заряджання смартфона. Спочатку я грішив на штатний зарядний пристрій, але абсолютно те саме було й під час живлення від перевіреного блока живлення, від якого я заряджаю всі свої апарати. Проблема саме у смартфоні, користуватися апаратом під час заряджання дуже важко.


З AnTuTu все просто й зрозуміло: ніхто не очікував від цієї «дзвонилки» високої продуктивності. Ні, на цьому телефоні також можна пограти в старенькі й прості ігри, але раніше вас обмежить не продуктивність процесора, а дещо інше, про що я скажу далі.
Флешпам’ять досить швидка на читання й дуже посередня на запис. Тішить, що швидкість роботи з картою пам’яті непогана: якщо поставити швидку флешку, швидкість буде цілком пристойною.


Математична продуктивність на типовому для MT6580 рівні, можливо, трохи нижча, ніж у конкурентів (наприклад, Cubot rainbow 2), але не набагато — радше в межах похибки вимірювання.


У 3Dmark продуктивність точно така сама, як у Cubot rainbow 2, а в PCmark помітно нижча, хоча причина цього мені незрозуміла: процесор і обсяг оперативної пам’яті однакові.


Тест Epic Catadel показав дещо дивний результат: продуктивність вища, ніж у Cubot rainbow 2 (31.8 і 16.9), і нижча, ніж у Cubot rainbow першої версії (48.9 і 25.3).
Втім, як я й казав, пограти можна, але проблема буде в іншому.


У цьому тесті несподіванок не було: швидкість у 3D така сама, як у товаришів «по цеху». Тобто фактично результати тестів продуктивності в середньому відповідають будь-якому смартфону з процесором MT6580.


Як я вже писав, WiFi працює лише в діапазоні 2.4ГГц, хоча, з іншого боку, я не пам’ятаю недорогих апаратів із діапазоном 5ГГц.
Мій роутер він одразу побачив і без проблем до нього під’єднався. На відносно невеликій відстані від роутера швидкість з’єднання становить 65Мбіт. У цьому випадку я вирішив не тестувати швидкість за допомогою iPerf, а обмежитися SpeedTest.
Проблема була лише в найвіддаленішій точці квартири — на відстані близько 12 м від роутера й за великої кількості бетонних стін. Але цікаво, що варто було відійти буквально на 3-4 метри, щоб стало можливим приймати відбитий сигнал, як швидкість стала цілком нормальною й приблизно на цьому рівні трималася аж до майже прямої видимості з роутером; змінювалася лише швидкість віддавання.
На скриншоті — тести з найвіддаленішої та найближчої точок, а також проміжні варіанти.


Як і в усіх сучасних смартфонах, тут також є GPS. Щоправда, працює він саме як GPS, Глонасс не підтримується, тому супутників видно не дуже багато. Крім того, чутливість приблизно середня, адже деякі мої смартфони бачили 12-15 супутників. Тут же лише 9-12.
Але навігація працює цілком стабільно; праворуч на скриншоті — трек, телефон при цьому лежав у кишені сорочки. Місцями не зовсім рівно, але загалом відповідає дійсності з точністю до кількох метрів.


А тепер я підійшов до того нюансу, про який говорив у контексті ігрової продуктивності.
Вище я писав, що навіть якщо продуктивності для ігор вам вистачить, це все одно не дуже допоможе.
Для початку: час автономної роботи під навантаженням процесора й за яскравості екрана 100% — не більше ніж 3.5 години.


Ну гаразд, ігри — я, наприклад, узагалі не граю. Тому вирішив перевірити час автономної роботи під час перегляду фільмів. Щоб не порушувати традицій, я ввімкнув той самий тестовий фільм, який використовую для тестування інших смартфонів.
2.5 години, так, усього-на-всього. Отже, про ігри забули, про кіно забули.
Перевірив час автономної роботи під час відтворення файла 720р за 100% яскравості екрана — вийшло 3 години 10 хвилин.



Але ж є YouTube, іноді хочеться подивитися ролик-другий.
Тут картина майже така сама, як під час відтворення відео з флешки, ті самі 2.5 години.

Загалом, проблеми з іграми та переглядом відео обмежуються не продуктивністю процесора.
А виникають вони з трьох причин:
1. Час автономної роботи з навантаженням на процесор і яскравістю екрана, встановленою на 100%, становить лише близько 3-3.5 години.
2. Навіть якщо ви захочете пограти, а тим паче подивитися кіно «біля розетки», зіткнетеся з іншою проблемою — фантомними спрацьовуваннями сенсорного екрана під час заряджання.
3. Але навіть якщо фантомні натискання вам не заважатимуть, телефон у цей час майже не заряджатиметься, тобто час заряджання майже дорівнює часу розряджання, принаймні в режимі відтворення відео.

На останньому знімку екрана видно співвідношення часу розряджання під час перегляду YouTube і часу заряджання від штатного зарядного пристрою. Різниця — близько 10-15%, тобто в режимі перегляду кіно смартфон заряджатиметься, але процес триватиме приблизно у 7-10 разів довше. Очевидно, що оптимізація ПЗ низька; це також стосується нижнього порога вимкнення під час розряджання. Можливо, це виправлять у якомусь оновленні, але смартфон продається вже не перший день, а поки що тиша.
Повне заряджання триває близько 2 годин 20 хвилин.

У режимі телефона проблем немає: якщо користуватися ним саме як телефоном (як би дивно це не звучало), він без проблем витримував день, але про ігри, YouTube тощо доведеться забути або користуватися ними обмежений час.


Після цього я провів ще один тест. Встановив мінімальну яскравість і вирішив запустити тест відтворення відео. Але спочатку покажу мінімальну яскравість у порівнянні з моїм Doogee X5. На першому фото — максимальна яскравість Doogee, на другому — мінімальна.
Вище я наводив порівняльне фото максимальної яскравості цих смартфонів. Можу сказати, що яскравість екрана в огляданого апарата регулюється в дуже широких межах; на мінімумі, найімовірніше, користуватися ним на сонці буде некомфортно, а в квартирі — цілком нормально.


Але повернімося до тесту. Файл 720р, час відтворення виявився вдвічі більшим (6 годин 23 хвилини проти 3 годин 10 хвилин), ніж за максимальної яскравості. Мушу визнати, що це перший апарат із такою великою різницею в енергоспоживанні за максимальної та мінімальної яскравості. Власне, тому я раніше й не акцентував увагу на цьому тесті.



Ось я й дістався до камер. Точніше, до тилової камери, яку вважають основною.
Скажу чесно: після деяких «особливостей» цього апарата я очікував чогось посереднього, тому результат мене навіть трохи здивував. Звісно, тут використано недорогий сенсор, хто б сумнівався, але якість виявилася кращою, ніж я очікував.
Із позитивних відмінностей зазначу, що камера знімає відео з роздільною здатністю 1920х1080, а не 1280х720, як це часто буває в дешевих смартфонах. Формат відео — 3gp.

Утім, судіть самі. Зображення, звісно, стиснуті, інакше вони просто не вмістилися б на сайті, але загальне уявлення дають цілком.
Порівняння, як завжди, проводилося з Vernee Thor. Я вже писав, що мало в якого китайського апарата камера краща. Щоправда, з підписом сталася невелика помилка: вказано А5, а не А7.
За чіткістю огляданий апарат, звісно, програє, але й коштує він удвічі дешевше. Та загалом я б не сказав, що є принципові відмінності.


Тут два схожі фото, але фокус наводився на дальній і ближній плани.



Кілька фото в місті. Час уже ближче до вечора, думаю, це видно за довжиною тіні.



Усі фото зроблені «на автоматі», і, на мій погляд, баланс білого в огляданого апарата трохи кращий.


А ось увечері, на жаль, суцільний сум. За поганого освітлення фото виходять не дуже.


На додачу — макрофото. Мінімальна відстань близько 5-6см; якщо менше, якість починає падати.
Нижче — кроп 1600х1200 із повного кадру. Як і з усіма зображеннями в огляді, клацнувши на картинці, її можна збільшити.


Мене також просили викласти фото друкованого аркуша. Як то кажуть, без проблем. Обидва фото вирізані із загального кадру, але під час фотографування я намагався, щоб аркуш займав якомога більшу площу кадру.
Фотографує по-різному: тут фотоапарат далі від аркуша.


Якщо наблизити фотоапарат, то пляма в центрі зображення проявляється сильніше.


На цьому, мабуть, усе. Спробую виділити основні моменти, переваги й недоліки.

Здебільшого апарат сподобався: однозначно зручно лежить у руці, особливо в жіночій або дитячій. Немає модної нині другої тилової камери, а також сканера відбитків пальців. Апарат не гальмує, має стабільно працюючі Wi-Fi і GPS, екран доволі хорошої якості з яскравим підсвічуванням. Також не може не тішити додаткова комплектація у вигляді другої задньої кришки, силіконового чохла та захисної плівки. Сенсорний екран на 10 дотиків дуже порадував — таке рідко побачиш у бюджетному сегменті. Не буду сварити й камеру: для апарата за 50 доларів вона дуже непогана, для більшості завдань вистачить із головою. Можливо, хтось оцінить невелику вагу телефона — це доволі важливий чинник.

Але, як ви вже зрозуміли з огляду, не обійшлося й без недоліків. Насамперед відзначу акумулятор невеликої ємності та доволі високий поріг вимкнення під час розряджання, тому з і так невеликої ємності 1800 мА·год використовується лише 1500. Відповідно, як я вже писав, про ігри, YouTube і кіно можна одразу забути. Щоправда, інтернетом можна трохи покористуватися — у цьому режимі споживання помітно нижче. На другому місці — екранні кнопки, до яких треба звикнути, оскільки штатних засобів налаштування немає. А на третьому — індикатор подій, який почали робити, але не доробили.
У режимі максимальної яскравості апарат має високе споживання та повільно заряджається, що супроводжується фантомними натисканнями: тобто можна торкнутися в одному місці, а дотик спрацює в іншому.


Як я казав на самому початку, апарат — типова «дзвонилка», тобто звичайний телефон, не більше. І головне, що обмежує сферу його застосування, — саме акумулятор. На мій погляд, цільова аудиторія — діти; можливо, він підійде невибагливим користувачам, яким достатньо лише телефонувати й іноді заходити в інтернет.
До речі, щодо зв’язку: як телефон працює нормально — не гірше, але й не краще за інші; за весь час проблем не виявлено.

Доповнення. Додав до огляду інформацію про час роботи під час відтворення відеофайлу 720p, але на мінімальній яскравості: 6 годин 23 хвилини. Це вдвічі більше, ніж на максимальній, що дуже непогано. У домашніх умовах або за штучного освітлення зображення комфортне, до того ж телефон має ширший діапазон регулювання яскравості, ніж мій Doogee X5.
Зрештою можу сказати, що високе споживання зумовлене великою яскравістю екрана: зі зниженням яскравості помітно зменшується енергоспоживання, а час автономної роботи збільшується вдвічі. Під час реального використання апарат показав, що може без проблем працювати добу навіть за користування інтернетом; якщо трохи «економити», то, думаю, протягне й дві доби.